Хто винний у банкрутстві Vice Media? Розбір FT
У 2017-му медіаресурс Vice Media, який відомий своїми провокативними та визнаними критиками документальними фільмами, оцінювали у $5,7 млрд. Минулого тижня він почав процедуру банкрутства. За словами інвесторів і виконавчих директорів компанії, які анонімно поговорили із Financial Times, у всьому винні приватні інвестори. Чи так це насправді. Forbes стисло переказує матеріал FT
Головні матеріали Forbes Ukraine. Раз на тиждень на вашій пошті.
Дякуємо за підписку Підписатися
Vice Media – американо-канадській медіаплатформі та телерадіомовній компанії – пророкували яскраве майбутнє, але щось пішло не так. Після серії невдалих фінансових результатів, багатьох років хаотичного управління, ризикованих операцій і кризи ліквідності Vice розпочала процедуру банкрутства. Оцінка вартості у $5,7 млрд у 2017-му перетворилася на менш ніж $300 млн сьогодні.
Банкрутство Vice порушило проблему підходів до управління своїми «підопічними» власниками медіа. Подібні компанії-власники називають прокляттям американських новинних медіа, адже їх ціль – лише прибуток.
Деякі виконавчі директори й інвестори Vice, серед яких акціонер Джеймс Мердок, син голови американського ЗМІ Fox Corporation Руперта Мердока, у краху Vice звинувачують приватну інвестиційну компанію TPG, яка свого часу інвестувала у це медіа $450 млн.
Банкрутство Vice зачепить власників медіахолдингів і фінансових корпорацій – родину Мердоків, гендиректора The Walt Disney Company Боба Айгера, британського бізнесмена та засновника WPP plc, найбільшої у світі рекламної та PR-групи, Мартіна Соррелла. Вони інвестували у Vice Media близько $1,5 млрд.
Новачок у світі медіа
Vice заснував канадський журналіст, медіаменеджер і колишній мільярдер Шейн Сміт майже 30 років тому у Монреалі як контркультурний журнал. На початку його читали кілька тисяч канадців, яких цікавила музика, мода, наркотики та статті на теми сексу. Ці самі теми залишалися й надалі у фокусі платформи.
У 1999-му Сміт перевіз журнал у Нью-Йорк і вивів його у сегмент онлайн-відео. Реклама стала основним джерелом прибутків медіа у 2010-х.
Контент Vice був достатньо еклектичний: від відео журналіста, який прийняв ЛСД, до відзначених нагородами документальних фільмів про ІДІЛ в Іраку й Сирії.
Репортаж Vice News із Херсону, який обстрілюють російські війська після звільнення міста українською армією
Це привернуло увагу найбільших медійних конгломератів. Fox дав $70 млн, після нього у 2015-му Disney вклав $200 млн, а згодом подвоїв цю інвестицію.
З таким рівнем фінансування Сміт у 2015-му вирішив, що Vice потрібно запустити власний кабельний канал новин. Його назвали Viceland, він швидко зайшов у десятки країн завдяки серії спільних проєктів.
Те, що починалося як друкований журнал, перетворилося на продакшн-компанію, яка випускає свій контент у різних країнах й активно укладає ліцензійні угоди, а ще має власне рекламне агентство.
У цей час у гру вступив інвестфонд TPG, який зробив собі імʼя на інвестиціях у проблемні активи у 90-х, рятуючи близькі до краху банки, авіакомпанії та мережі харчування на кшталт Burger King та J Crew.
Пізніше TPG обрав іншу стратегію і почав вкладати гроші у компанії, які були на межі виходу на біржу і яким потрібне було останнє вливання готівки. Так група зробила великі ставки на Uber, Airbnb і Spotify, які принесуть їй чималі гроші.
Але такі інвестиції вкладалися на умовах, які захищали інтереси інвесторів. TPG та ще один великий інвестор Sixth Street за свої інвестиції вимагали не прості акції, а привілейовані, які давала 12% дивідендів у формі додаткових акцій і субординованого боргу, а не готівки та інших прав на привілейовані виплати.
Згідно із документами, які Vice подала на банкрутство, такі умови стали частиною «комплексної та обмежувальної структури капіталу». Втім, ці інвестиції не заважали Vice брати кредити, які потрібно першочергово повернути у випадку банкрутства.
Після інвестицій цих двох компаній оцінка Vice сягнула $5,7 млрд. Це більш ніж удвічі перевищувало тогочасну ринкову вартість The New York Times та у 22 рази більше, ніж Джефф Безос заплатив за The Washington Post у 2013-му.
Та оцінка вартості компанії у 2017-му була чимось на зразок міражу. Хоч інвестиції TPG у привілейовані акції Vice підвищили її вартість до $5,7 млрд, цифру створили переважно для маркетингових цілей, зазначає людина, близька до фінансів медіабанкрута.
IPO, яке так і не відбулася
Тріщини в імперії Vice почали зʼявлятися ще до 2017-го, коли на горизонті зʼявилася TPG.
Канали Viceland, які, за задумом Сміта, мали «повернути мілленіалів до ТБ», не виправдали очікувань і привабили невелику аудиторію. Та компанію все ще хвалили за її журналістику.
Vice дуже багато витратила на запуск телеканалів, що вдарило по фінансах компанії. У 2017-му Vice не вистачило $100 млн, щоб досягти встановленої фінансової цілі.
До фінансових негараздів додалися репутаційні. The New York Times написала про неправомірну сексуальну поведінку всередині компанії.
Пропри все це, деякі інвестори звинувачують саме TPG у краху Vice.
«Приватний капітал високо себе оцінює. Цим він накидає зашморг на шию. Чим довше ти не досягаєш ліквідності, тим він все тугіше затягується, – пояснив один давній акціонер компанії, маючи на увазі IPO чи продаж компанії. – Якщо цього не відбувається впродовж двох років, приватний капітал стає власником компанії».
TPG стверджує, що не виводила готівку з компанії, тобто не виснажувала її обмежені ресурси, а навпаки вкладала свої дивіденди у Vice. У своїй заяві інвестгрупа написала, що «ситуація із ліквідністю Vice є результатом операційних збитків і неспроможності компанії виплачувати борги, які не повʼязані із інвестиціями TPG».
Проблема Vice була не в умовах, на яких вона отримувала інвестиції, а в тому, що вона продовжувала «спалювати» готівку рік за роком – $1 млрд за останні роки, вважає один із її інвесторів. Проте ці витрати не супроводжувала життєздатна бізнесова стратегія, додає він.