Як облікова ставка впливає на інфляцію, гривню, кредити та депозити. Як її встановлює Нацбанк. Розповідає Наталя Задерей
Нацбанк зберіг облікову ставку на рівні 25%. Попри сповільнення загальної інфляції, фундаментальний інфляційний тиск залишається високим, пояснив Нацбанк своє рішення. У контексті про ставку в Нацбанку часто апелюють до монетарної трансмісії. Фінансова аналітикиня Наталя Задерей розповіла, як працює цей механізм у теорії та які висновки з цього можна зробити про монетарну політику в Україні
У Forbes Ukraine також є twitter. Якщо вам зручно читати нас там — підписуйтесь за цим посиланням.
2 червня 2022 року Нацбанк підвищив облікову ставку з 10% до 25%, щоб стримати інфляційні процеси під час війни та підвищити привабливість гривневих активів. Попри сповільнення загальної інфляції, на рівні 25% ставка зберігається досі, хоча нещодавно члени Комітету з монетарної політики висловилися за можливе зниження ставки до 21% до кінця року.
У контексті рішення про ставку в Нацбанку часто апелюють до монетарної трансмісії. Це словосполучення часто зустрічається у звітах і виступах, тому варто розібратися, що воно насправді означає.
«Чорний ящик» монетарної політики
Те, як дії центробанку впливають на сукупний попит та інфляцію, називають трансмісійним механізмом монетарної політики. Він важливий для центральних банків, що здійснюють політику інфляційного таргетування.
До таких належить і Нацбанк, хоча й з нюансами в умовах війни.
Основний інструмент, за допомогою якого центробанки керують трансмісією та впливають на інфляцію, це процентні ставки. Облікова ставка НБУ у випадку України – ключова ставка, від якої залежать ставки за депозитними сертифікатами й кредитами рефінансування.
Центробанки почали активно використовувати процентні ставки ще після Другої світової війни, а Банк Англії навіть раніше. Проте тривалий час вони не розуміли, яким саме чином діє цей інструмент. Тому для опису трансмісії запозичили в теорії систем поняття «чорного ящика» – система, механізм якої надто складний і незрозумілий.
Таку метафору про вплив центробанків на інфляцію використав у 1995 році майбутній Нобелівський лауреат і очільник ФРС США Бен Бернанке. З того часу економісти чимало досягли в розумінні трансмісійного механізму.
Два основних концепти трансмісії: монетарний і кредитний.
Ключовим у монетарному підході є ефект ліквідності – вплив процентних ставок центробанків на інші процентні ставки в економіці, зокрема вартість кредитів і депозитів. Це найдослідженіша частина трансмісії, більшість центробанків кількісно оцінюють цей вплив, рахуючи так званий pass through монетарної політики.
30 років тому економісти прийшли до висновку, що ефект ліквідності не пояснює силу та характер впливу монетарної політики на реальний сектор економіки, а отже, інфляцію. Що й обумовило розвиток кредитного підходу, ключовим припущенням якого є недосконалість функціонування фінансових ринків.
Відомим дослідником цього напрямку є Бернанке. Тут більше акцент на вплив фінансових умов, таких як процентні ставки за кредитами та депозитами, на рішення бізнесу й домогосподарств щодо інвестицій і споживання.
На відміну від ефекту ліквідності, ця частина трансмісії досліджена недостатньо. Найбільш прозоро на цю тему комунікує Банк Англії, прямо говорячи, через які канали трансмісії процентна ставка впливає на споживчі ціни.
У Великій Британії дієвим є канал грошових потоків домогосподарств. Зі зростанням ставок за кредитами, на фоні значної заборгованості домогосподарств знижується наявний дохід і відповідно витрати на споживання. Хоча через зростання частки іпотечних кредитів із фіксованою ставкою ефективність цього каналу трансмісії знизилась.
У звіті Банку Англії зазначається, що вплив останнього підняття ставки на споживання був обмеженим – в I кварталі 2023-го зниження споживання становило лише 0,3%.
Що описана теорія говорить про політику НБУ
У комунікаціях Нацбанку на тему можна впізнати ефект ліквідності, коли очікується вплив облікової ставки на дохідність ОВДП і депозитні ставки. Інша справа, чи виправдались очікування.
Колишня очільниця Нацбанку Валерія Гонтарева справедливо поставила це під сумнів, зазначивши, що банки отримали змогу заробити легкі прибутки на депозитних сертифікатах і не підвищили свої депозитні ставки.
Не менш важливе питання, як ставки на фінансових ринках впливають на споживання, інвестиції та чистий експорт?
Торік представники Нацбанку обґрунтовували рішення про підвищення облікової ставки необхідністю стримати українців від панічного придбання товарів і стимулювати заощадження. Якщо в НБУ припускають, що в Україні діє «канал очікувань», було б непогано підкріпити цю історію емпіричними дослідженнями в стилі Банку Англії.
Наразі незрозуміло, як саме підвищення облікової вплинуло на інфляційні очікування. І чи ставка стала головним чинником стабілізації, чи фіксація обмінного курсу. Більшість центробанків світу пишуть у своїх звітах, що інфляція у їхніх країнах прискорилась через війну в Україні. Зокрема, руйнування виробничих і логістичних зв’язків спричинило дефіцит продовольства.
Чи не краще банкам замість депозитних сертифікатів заробляти на кредитуванні агробізнесу, щоб таким чином пом’якшувати шоки з боку пропозиції?
За нинішнього рівня облікової кредитування стає тягарем для бюджету, бо державі доводиться компенсувати ставки. Навіть якщо винести за дужки тему кредитування, яке в Україні завжди було ризиковим заняттям, залишається питання ефективності традиційної монетарної політики в умовах інфляції пропозиції. Що світ має справу з інфляцією саме такого характеру, говориться в дослідженні нобелівського лауреата Джозефа Стігліца.
Нацбанк вразив світ тим, що втримав макрофінансову стабільність в умовах повномасштабного вторгнення. Попри війну, в Україні далеко не найвищі у світі облікова ставка та інфляція. Це притому, що регулятору доводилось ухвалювати безпрецедентні рішення в безпрецедентних умовах.
Утім, з огляду на те, що керування очікуваннями є додатковим інструментом монетарної політики, плюсом буде більша прозорість стосовно монетарної трансмісії та її ефективності.
