Як швидко виробляти суперточні деталі для ракет і винищувачів? Кейс Hadrian
Кріс Павер, засновник і гендиректор компанії Hadrian, залучив $180 млн на виробництво металевих запчастин із приголомшливою швидкістю на власному заводі у Каліфорнії. Тепер він планує мережу таких закладів по всій країні, щоб виробляти деталі краще, швидше і дешевше
Інвестуйте в знання, інвестуйте в Україну. До 26 серпня включно отримайте доступ до річної підписки Forbes Digital зі знижкою 33%.
Промокод: INDEPENDENT
Оформлюйте підписку за посиланням.
На заводі Hadrian у Торренсі, Каліфорнія, верстати продовжують працювати навіть тоді, коли оператори йдуть додому.
«Ми не зупиняємося 24/7. Протягом дня на заводі працюють люди, а потім машини переходять в автономний режим роботи, – розповідає Кріс Павер, 33-річний засновник і гендиректор Hadrian. – Для цього ми розробили спеціальне програмне забезпечення».
Саме це ПЗ дає змогу обладнанню Hadrian виготовляти найточніші металеві запчастини для авіаційних, космічних і оборонних компаній швидше й ефективніше, а працівників при цьому потрібно залучати менше. Тепер Павер хоче створити мережу високотехнологічних цехів по всій країні, щоб струсонути фрагментовану індустрію.
Проєкт цей непростий і вимагає чимало інвестицій. Але засновник компанії вважає, що він важливий для промислової бази США. Andreessen Horowitz, Founders Fund, Lux Capital та інші інвестори поставили на цю ідею $180 млн, завдяки чому Hadrian оцінюють у близько $500 млн.
Hadrian лише три роки, комерційні операції стартувала у 2023-му, але росте вона швидко. Минулого року виторг компанії склав $3 млн. Цьогоріч Павер очікує зростання показника вдесятеро внаслідок збільшення потужності заводу.
Завдяки цим цифрам Hadrian потрапив до списку «Майбутні єдинороги», щорічного переліку Forbes 25 компаній, які мають найбільше, на нашу думку, шансів досягти оцінки в $1 млрд.
Створення нового високотехнологічного виробництва супроводжують величезні ризики. Металеві компоненти, які використовуються в ракетах чи супутниках, повинні бути надзвичайно точними, але обсяги кожного різновиду деталей дуже обмежені. Таке виробництво сильно відрізняється від автомобільних заводів, де виробники видають величезні партії стандартизованих компонентів.
Саме тому багато виробничих цехів, що займаються спеціалізованими деталями, залишаються невеликими, хоча всю цю індустрію оцінюють у $50 млрд. Hadrian нині виробляє тисячі компонентів щомісяця, із яких сотні є унікальними, каже Павер.
Завдяки ПЗ компанії її чинний завод може виробляти високоточні деталі у 10 разів швидше і на понад 40% ефективніше, ніж традиційні виробники. Воно підтримує традиційні креслення і CAD-файли, перетворюючи їх на цифрові інструкції для машин, які і видають готові деталі. Це саме ПЗ є мозком заводу, який відстежує роботу, формує розклад і дозволяє машинам працювати на автопілоті.
Клієнтів Hadrian дуже тішить саме швидкість виробництва, адже вони працюють на ринку, де затримка надходження однієї крихітної деталі означає скасування запуску ракети чи затримку постачання винищувача.
Павер каже, що потреба в ефективнішому виробнику точних деталей настільки велика, що Hadrian росте на 20% і більше на місяць – і це попри те, що команди продажів у них не було до цієї весни. Його омріяна мережа виробничих цехів по всій країні має забезпечити США виробничу перевагу над Китаєм.
Австралієць, який підіймає американську промисловість
Павер виріс в Австралії й не закінчив Університет Монаша. Покинувши навчання, пішов працювати у ритейл-компанію Retail Splash. Було кілька інших стартапів, поки він не приєднався до фірми контролю залученості працівників Ento як директор зі зростання у 2015-му.
У США він приїхав у 2019-му, тут більше можливостей для охочих до підприємництва. Вже на той момент його гнітив занепад промислової бази США, і він хотів це змінити, щоб не допустити посилення Китаю. А відвідування старомодних виробничих цехів, де переважно працюють люди за 50–60, тільки посилило його прагнення.
Репортаж Forbes USA про Hadrian із кадрами заводу компанії (англ.)
У липні 2019-го він створив інвестиційну фірму ADSC, щоб викупляти середні компанії, які займаються постачанням продукції для аерокосмічної та оборонної промисловості. ADSC вдалося залучити $650 000 від інвестиційних фондів і заможних осіб. Але продовживши відвідувати малих виробників і виробничі цехи, Павер зрозумів, що спроби змінити наявні компанії не розвʼяжуть проблеми, які він бачив. А пандемія 2020-го лише додала перешкод у їхній роботі.
Тож у 2021-му Павер заснував Hadrian, назвавши її на честь римського імператора Адріана за його спробу відновити занепалу інфраструктуру його цивілізації. Значна частина інвесторів ADSC перенесла свій капітал в Hadrian.
Щоб втілити в життя ідею автоматизованого заводу, Павер звернувся до Кріса Бейкера, який раніше керував виробничим цехом SpaceX. «Я не вірив, що це можливо, – ділиться Бейкер. – Але Павер був дуже наполегливим, пробивним і продовжив зі мною консультуватися навіть тоді, коли я йому говорив, що у нього нічого не вийде». Після шести місяців розмов Бейкер погодився приєднатися до стартапу як віцепрезидент з операцій.
Спершу був невеликий завод (близько 2000 кв. м). Згодом Павер зрозумів, що потрібний більший простір, тому відкрив натомість нинішній завод у Каліфорнії на майже 10 000 кв. м. Тут працюють роботи, яких Павер купив у інших компаній, на ПЗ Hadrian.
Щоб переконати перших клієнтів довіритися молодій і недосвідченій Hadrian, Павер умовив дві компанії (відмовився їх називати) працювати із ним без жодних ризиків для них – нині вони великі клієнти стартапу.
«Ми сказали, що виготовимо для них набір деталей у бета-режимі, – пояснює він. – У нас може нічого не вийти, але якщо вийде, вони б отримали найкращого постачальника – найшвидшого, найдешевшого і найякіснішого. Ми попросили у них дані для випробувального виробництва у 2022-му і 2023-му».
Компанії погодилися надати власні креслення Hadrian, щоб та могла тестувати свою систему. Протягом дев’яти місяців стартап виробляв компоненти за власні гроші. «Ми виготовили деталей десь на $1 млн і знищили їх – все для того, щоб перевірити наші системи», – пригадує Павер.
Така акція спрацювала, і бета-користувачі уклали угоди із Hadrian. З того часу у стартапу з’явилося ще зо 30 клієнтів, серед яких провідні космічні компанії, оборонні стартапи та оборонні компанії вищого ешелону, за словами Павера. Він відмовився називати своїх клієнтів, посилаючись на конфіденційність у контрактах.
Клієнти, інвестиції та плани
RTX Ventures, яка є інвестиційним підрозділом оборонного гіганта RTX (раніше Raytheon Technologies), цього року інвестувала у Hadrian. Керівний директор RTX Ventures Деніел Атея сказав, що вони оцінюють кількість компонентів, які стартап зможе постачати RTX, але про подробиці говорити відмовився. Зазначив лише, що потенціал у Hadrian є, і компанія може бути корисною не тільки для RTX, а й для аерокосмічної й оборонної промисловості загалом.
Кетрін Бойл, партнерка в Andreessen Horowitz, яка теж інвестувала у стартап, сказала, що Hadrian в зоні уваги найвищих чиновників міноборони США, багато з яких вже відвідали завод молодої компанії.
Штат Hadrian налічує лише 170 працівників, яких навчають управляти виробничими роботами протягом 30–60 днів. Дехто може стояти за 10 машинами одночасно. Всі працівники отримують частку в компанії. Дехто з них перейшов у Hadrian з інших сфер, наприклад, з медицини та продажів. Така можливість перекваліфікації дуже цінна, адже виробникам нині складно знаходити працівників. «Ми хочемо залучити у виробництво тих, хто ніколи ще не бував на заводах», – пояснює Павер.
Засновник Hadrian вже працює над створенням мережі автоматизованих заводів, шукаючи місця під нові цехи. Наступний завод він планує відкрити в Техасі, Аризоні чи Вірджинії у 2025-му. Він має бути більшим, ніж перший, рази в три, і з можливістю приносити $200 млн виторгу, каже Павер.
А вже після цього зростання компанії має прискоритися. З 2026-го Павер хоче відкривати по два-три заводи на рік – це прийнятна, на його думку, швидкість, адже ПЗ і внутрішнє устаткування буде однаковим.
Швидкості досягати непросто, коли йдеться про таку складну і дорогу справу, як виробництво. Та Павер нині бачить вікно можливостей. США може піти двома шляхами: продовжити переносити виробництво у «дешеві» країни або зробити американські заводи конкурентоздатними за допомогою автоматизації. Він точно знає, на що зробить ставку.
