Україна подала позов до СОТ проти Польщі, Угорщини та Словаччини через заборону на імпорт її зерна. Чи є шанси виграти?
Європейська комісія з 15 травня скасувала заборону на імпорт пшениці, кукурудзи, ріпаку й насіння соняшнику українського походження до Болгарії, Румунії, Угорщини, Польщі та Словаччини. Проте три останні країни із цим не погодилися та ввели свої обмеження на імпорт зернових. Україна своєю чергою подала вимоги до Світової організації торгівлі та може вжити обмежувальних заходів у відповідь. Партнерка юридичної фірми «Ілляшев та Партнери» і керівниця практики міжнародної торгівлі Олена Омельченко розповіла про процедуру подібних позовів до СОТ та чи є в України шанси виграти.
Forbes Ukraine випустив новий номер журналу. Придбати його з безкоштовною доставкою можна за цим посиланням. У журналі: перший список найкращих роботодавців для ветеранів, список перспективних молодих українців «30 до 30», 40 компаній, які вийшли на іноземні ринки під час війни, історії Марії Берлінської, Всеволода Кожемяки та загалом майже два десятки текстів.
15 вересня Європейська комісія повідомила, що не продовжує заборону на імпорт пшениці, кукурудзи, ріпаку й насіння соняшнику українського походження до Болгарії, Угорщини, Польщі, Румунії та Словаччини, яка діяла з 2 травня. При цьому зазначила, що завдяки роботі координаційної платформи та тимчасовим заходам було усунуто викривлення ринку у цих п’ятьох державах-членах, які межують з Україною.
Україна ж зі свого боку погодилася контролювати власний експорт та узгоджувати обсяги продукції за чотирма групами зернових, щоб запобігти можливим викривленням ринку в сусідів. Обсяги експорту Мінекономіки України погоджуватиме з цими п’ятьма країнами ЄС і тільки після цього видаватиме дозволи. По суті це самообмеження, що є гарним компромісним варіантом для виходу зі спірної ситуації.
Однак Польща, Угорщина та Словаччина не погодились із цим та заявили про запровадження національних обмежень на імпорт українського зерна.
Україна ж відреагувала поданням трьох вимог до арбітражу Світової організації торгівлі (СОТ) проти цих трьох держав на проведення консультацій у рамках процедури врегулювання суперечок. А також повідомила, що відкриває антидискримінаційне розслідування, за результатом якого може вжити обмежувальних заходів у відповідь.
Процедура розгляду такого позову в СОТ та особливості кейсу
Консультації – це перший етап урегулювання суперечки. Він може тривати 60 днів перед тим, як буде скликано панель «арбітрів» для врегулювання спору. Однак на практиці були випадки, коли процес завершувався на етапі консультацій, а панель так і не було створено.
На сайті СОТ ще немає інформації та документів, зазвичай секретаріату потрібно кілька днів для публікації. Припускаю, Україна могла заявити, що обмеження, застосовані Польщею, Угорщиною та Словаччиною, є несумісними з кількома положеннями статті XI:1 Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року (ГАТТ 1994). Вони забороняють або обмежують імпорт сільськогосподарських товарів з України на територію цих країн. Статті V:2 ГАТТ 1994 в частині обмеження свободи транзиту українських сільськогосподарських товарів, а також статей 4.2, 5 Угоди про сільське господарство.
Україна наполягатиме, що ці заходи є дискримінаційними, оскільки застосовуються лише до українського імпорту, а не до імпорту інших членів СОТ.
Крім цього, ця справа має процедурну особливість – Україна позивається до трьох держав, а не до Європейського союзу, який є членом СОТ.
З одного боку, це не дивно, бо Європейська комісія скасувала свої торгові обмеження та підтримує компромісний план Києва – контроль за експортом та видачу ліцензій (дозволів) після узгодження обсягів зі стороною-приймачкою.
Виглядає так, що дії Брюсселя та Києва є узгодженими, хоча і вони розуміють, що компромісний план є непростим, але дієвим для врегулювання спору без юридичних процедур.
З іншого боку, торгова політика належить до повноважень Європейської комісії, а не національних органів держав – членів ЄС. Тому торгові обмеження Польщі, Угорщини та Словаччини порушують не лише норми СОТ та Угоду про асоціацію, а також і правила внутрішнього ринку ЄС.
Європейська комісія однозначно братиме участь у цій справі й опиниться в незручному становищі, бо повинна маневрувати між захистом власного рішення та позиціями Польщі, Угорщини й Словаччини.
Шанси на виграш
Україна має шанс виграти справу в СОТ. Але процес триватиме кілька років і рішення про компенсацію збитків не буде.
Ми можемо очікувати рішення, в якому буде зазначено факт порушення та необхідність сторін повернутись у правове поле правил СОТ. Лише у разі невиконання рішення органа врегулювання спорів Україна матиме право ініціювати зустрічні заходи.
Однак уряд України вже оголосив, що готовий застосувати зустрічні заборони на імпорт товарів з Польщі, Угорщини й Словаччини, якщо торгові заборони не буде скасовано. Прем’єр-міністр України Денис Шмигаль навіть зазначив, що уряд відкриває розслідування щодо встановлення фактів дискримінаційних та недружніх дій цих країн.
Якщо за результатом розслідування встановлять факт таких дій цих держав, можуть застосувати ембарго, позбавлення режиму найбільшого сприяння або пільгового спеціального режиму, запровадження спеціального мита та режиму ліцензування зовнішньоекономічних операцій, встановлення квот. Але такі заходи можуть стати порушенням власного законодавства, Угоди про асоціацію та норм СОТ з боку України.
Проблема в тому, що дві анонсовані Україною відповіді – оскарження у СОТ і введення заборони у відповідь – суперечать одна одній. Схоже на те, що Київ не готовий чекати кілька років результату врегулювання суперечки в СОТ та в критичному випадку піде на радикальні кроки, пояснюючи їх винятками з міркувань безпеки.
Станом на зараз справа в СОТ та відкриття дискримінаційних розслідувань є елементами серйозного тиску на Польщу, Угорщину та Словаччину, щоб змусити їх погодилися на компромісний варіант, узгоджений між Єврокомісією та Україною.
Україні варто пам’ятати, що після повномасштабного вторгнення Росії в Україну та початку блокування чорноморських портів для підтримки економіки України Євросоюз в односторонньому порядку надав Києву додатковий безмитний доступ до свого ринку. Іншими словами, ЄС скасував усі обмеження для української продукції – режим, який Україна мала отримати лише після набуття повноцінного членства в ЄС. Звісно, ЄС може відкликати або переглянути своє рішення. Україні ж украй важливо, щоб залишалась єдність у ЄС щодо українського питання.
Цей прецедент свідчить, що переговори про вступ до ЄС будуть дуже складними для України, бо європейські виробники вміють захищати власні інтереси, а спільна сільськогосподарська політика ЄС зазнає істотних змін, бо Україна може стати найбільшим отримувачем субсидій ЄС.
