У рф набирає обертів третя хвиля потенційних олігархів
Нові олігархи обрані Путіним для володіння та управління активами, конфіскованими у західних компаній.
Війна в Україні та вплив санкцій на російську економіку призвели до появи нового типу російських мільярдерів. Як пише Reuters, Володимир Путін після приходу до влади чверть століття тому спочатку позбувся олігархів 1990-х років, а потім призначив нове покоління магнатів – найчастіше обраних серед його старих колег із російських спецслужб.
“Тепер з’являється третя хвиля потенційних олігархів: магнати, обрані Путіним для володіння та управління активами, конфіскованими у західних компаній. Вони можуть бути більш підкованими в бізнесі, але вони будуть так само підпорядковані російському лідеру, як і їхні попередники”, – пише видання.
Перша хвиля мільярдерів
Перші олігархи заробили свої статки на диких приватизаціях на початку 1990-х років за тодішнього президента Бориса Єльцина, і деяким із них дозволили продовжувати керувати своїми величезними статками, поки вони дотримуються диктату Путіна, пише Reuters. Так сталося з Володимиром Потаніним, власником металургійного гіганта “Норильський нікель”, і Олегом Дерипаскою, главою величезної промислової імперії, заснованої на його алюмінієвих активах.
Друга хвиля мільярдерів
Нових олігархів Путін просунув з числа своїх друзів і колишніх колег з часів його роботи агентом КДБ, і вони отримали вигоду від перерозподілу державних енергетичних активів. Серед них – Ігор Сєчин, якого Путін призначив заступником прем’єр-міністра, а потім поставив на чолі державного нафтового гіганта “Роснефть”. Микола Токарєв, ще один агент КДБ, у 2007 році став президентом найбільшої у світі трубопровідної компанії “Транснефть”. Олексій Міллер, голова російського газового гіганта “Газпром”, є ще одним членом цієї групи.
Однак тепер настав час “зміни варти”
Ще кілька місяців тому про бізнесменів Олександра Варшавського та Олександра Говора за межами Росії мало хто чув. Однак тепер перший, власник дилерських центрів Volkswagen, став власником-оператором заводу компанії в Росії. Говор раніше був власником франшиз McDonald’s, і разом зі своїм партнером Арсеном Каноковим він успадкував цю мережу ресторанів після її виходу з РФ, а також, серед інших, Starbucks і Domino’s Pizza.
При цьому список експропрійованих активів може збільшитися найближчими місяцями, оскільки компанії боротимуться за вихід із Росії. І можливо, незабаром Путіну доведеться розподіляти ще більше, зазначає видання.
“Ця нова хвиля потенційних олігархів відрізняється від своїх попередників за багатьма параметрами. У більшості з них є досвід ведення бізнесу. Вони навіть продемонстрували компетентність у своїх галузях. І вони розуміються на засадах прибутку і збитків та ринкової конкуренції не гірше, ніж на тіньовій і корумпованій архітектурі системи”, – пише Reuters.
Ще одна відмінність від мільярдерів 1990-х і нульових років полягає в тому, що вони працюють у секторах споживчих товарів, послуг і роздрібної торгівлі. Сектори мінеральних ресурсів та енергетики, які Путін тримає в жорсткій узді, вже були розподілені між старшими.
Але головна відмінна риса нового покоління полягає в тому, що вони діють у радикально новому контексті, пише Reuters. Тоді як колишня бізнес-еліта залежала від вітчизняної економіки, що брала участь у світовій торгівлі та була занурена в глобальну фінансову систему, тепер Росія відрізана від іноземних кредитів.
“Нові російські бізнес-магнати не беруть участі у владі, як це робили попередні олігархи. Ніхто з них не досяг такої ваги, яка дозволила б їм боротися за вплив на Кремль. У короткостроковій перспективі вони можуть швидко зростати, отримуючи вигоду від військової економіки, проте надалі їх стримуватиме економічна ізоляція”, – пише Reuters.
Крім того, зазначає видання, їхні амбіції також будуть обмежені розумінням того, що все, що Путін дав, він може і забрати. Вони не зможуть, як старі олігархи, балансувати між диктатом Кремля і вимогами вільного глобального ринку. Їм доведеться працювати в системі, де більша частина ресурсів мобілізується на військові потреби, а решта економіки змушена ділити видобуток.
Горизонти нових магнатів, найімовірніше, будуть обмежені ізоляцією країни, і порівняно зі своїми попередниками вони, можливо, навіть не заслуговують на те, щоб називатися олігархами, підсумовує Reuters.
