Для чого Нацбанк знизив облікову ставку до 16%? Три причини від аналітика Олександра Паращія
Голова НБУ Андрій Пишний на монетарному брифінгу повідомив, що Національний банк знижує облікову ставку на чотири в.п. – до 16%. Forbes Ukraine попросив керівника аналітичного відділу Concorde Capital Олександра Паращія пояснити вплив такого рішення на економіку України
Національний банк 26 жовтня прийняв, мабуть, найбільш контроверсійне рішення по обліковій ставці у своїй історії.
Регулятор зменшив її на цілих чотири пункти – з 20% до 16%, вказавши у поясненні до такого рішення, що окрім цієї ставки нічого в країні не змінилося. Адже облікова ставка – це не просто число, це орієнтир, до якого прямо прив’язані ставки операцій НБУ з банками. Однак банківські ставки залишилися на попередніх рівнях.
Так, банки й надалі можуть розміщувати свої вільні кошти в НБУ під 16–20%, а позичати в НБУ й надалі можуть лише під 22%.
Це дуже схоже на те, як деякі банки рекламують свої кредити з нульовою ставкою, але дрібним шрифтом уточнюють, що реальна ефективна ставка може досягати 5000%.
З таким самим успіхом (і це, мабуть, було б краще для уряду) НБУ міг знизити ставку не до 16%, а до 0%. Все одно наслідком цього рішення буде підірвана довіра до облікової ставки як основного інструмента грошово-кредитної політики НБУ.
Повернути довіру, мабуть, вдасться лише шляхом перейменування цього інструменту, наприклад, на ключову ставку.
Що хотів НБУ «сказати» цим рішенням
Схоже, що НБУ приймав це рішення під великим тиском. Тиском з боку експертів та бізнесу, які вже давно вимагають радикального зменшення облікової ставки (хотіли – маєте).
Тиску з боку банків, які все ще не готові заробляти на гривневих інструментах менше (і не будуть – Нацбанк дозволив). Тиску з боку Мінфіну, який не готовий платити височенні відсотки за гривневим боргом (ну, принаймні для суттєвої частини ОВДП, у розмірі 280 млрд грн, ставки таки знизилися на 4 в.п.). Ніби кожен щось своє отримав.
Основна ж причина такого рішення НБУ (яке полягає у незмінності ставок на ринку) – це, очевидно, бажання забезпечити «курсову стійкість» гривні. Адже на початку жовтня НБУ вже задекларував перехід від фіксованого курсу долара в Україні до «керованої гнучкості» цього курсу, що одразу налякало велику кількість бізнесменів.
І хоча цей переляк швидко пройшов (адже всі переконалися, що нічого в курсовій політиці НБУ не змінилося), очікування знецінення гривні таке рішення точно посилило. Відповідно, Нацбанк має побоювання, що зниження депозитних ставок у банках уже сьогодні примусить людей активно скуповувати долари. Справедливі ці побоювання чи ні – інше питання.
Але як і протягом останніх двох років, НБУ вважає, що «курсова стійкість» (що б це не означало) є більш важливою за негативні наслідки високих ставок на ринку.
Ну, а власне найвпливовіший опонент політики високих ставок Нацбанку Міністерство фінансів отримало сатисфакцію – для Мінфіну витрати по боргу помітно знизяться.
Отже, далі ми побачимо курсову стійкість – і це хороша новина. Ставки по коротких депозитах (до трьох місяців включно) залишатимуться високими, валюту ніхто скупляти не буде.
Облікова ставка знижуватиметься швидше. Who cares?
Окрім «зменшення» облікової ставки, Нацбанк ще й знизив прогноз по цій ставці. Якщо до цього НБУ бачив ставку на рівні 18% у кінці 2023-го, 16% у кінці 2024-го та 12% у кінці 2025 року, то зараз регулятор бачить ці ставки значно нижчими (15%, 15% та 11% відповідно).
У теорії це означає, що очікування по ставці покращилися, а отже, і ставки по довгих (1-3-річних) депозитах та ОВДП теж мають знизитися. Але, оскільки Нацбанк вже підірвав довіру до облікової ставки як адекватного орієнтиру «ринкових» відсоткових ставок, то не факт, що такі зміни очікувань спрацюють.
Що робити
Якщо підсумовувати, то дещо незграбні дії НБУ були направлені на розвʼязання двох питань:
- проблеми високих відсоткових витрат Мінфіну;
- забезпечення курсової стійкості.
Останнє означає, що Нацбанк чітко декларує направлення усіх своїх зусиль на те, щоб заробіток на гривневих депозитах був вищий, ніж очікуваний заробіток на «інвестиціях» в долари. І саме це є фокусом усієї процентної політики НБУ. Це те, що Нацбанку дійсно вдається робити протягом останнього року.
Така політика Нацбанку буде успішною, допоки Україна отримує значну міжнародну фінансову допомогу. Поки триває війна та надходить міжнародна допомога, НБУ контролює і ставки на ринку, і курс долара.
Це означає, що:
- вкладати вільні кошти в такий час потрібно в гривневі активи (депозити на ОВДП), адже вони приноситимуть більшу дохідність, ніж доларові;
- позичати в такий час (у тому числі уряду) краще в доларах, адже так можна буде зекономити.
