Ціна “пекельних санкцій”: скільки ще Росія може фінансувати війну
Росія входить у другу половину 2026 року з дорожчою війною та дедалі вужчим простором для фінансового маневру. За перше півріччя її військові витрати сягнули 10,7 трлн рублів — приблизно $127 млрд за курсом 84 рублі за долар, за оцінкою дослідника німецького інституту SWP Яніса Клюге. У рублевому вимірі це на 30% більше, ніж роком раніше. Якщо цей темп збережеться, за підсумками року військові витрати можуть перевищити 9% ВВП. На цьому тлі Сполучені Штати наблизилися до посилення тиску на джерела фінансування агресії. 16 вересня Палата представників ухвалила законопроєкт про масштабні санкції проти Росії, який раніше підтримав Сенат. Пакет “пекельних санкцій” передали на підпис Дональду Трампу. Він загрожує доходам Росії від експорту енергоносіїв, однак реальний ефект залежатиме від застосування обмежень, поведінки покупців російської сировини та світових цін на нафту. Водночас виснаження резервів не означає автоматичної зупинки війни. Кремль може підвищувати податки, нарощувати внутрішні запозичення та спрямовувати на армію ресурси цивільної економіки. Питання не лише в тому, скільки грошей залишилося, а й у тому, якою ціною російська влада готова продовжувати агресію. Цей аналіз досліджує, скільки Росія спрямувала на військові потреби від початку повномасштабного вторгнення, які резерви їй залишилися, що можуть змінити “пекельні санкції” та чи здатен Кремль підтримувати війну, перетворюючи країну на велику Північну Корею.
Ключові аспекти аналізу:
- Рахунок на десятки трильйонів: скільки вже витрачено
- Чому російська економіка досі тримається
- Скільки грошей ще залишилося
- Як Росія може втратити свої активи
- Хто оплачує війну всередині Росії
- “Пекельні санкції” пройшли Конгрес: що тепер залежить від Трампа
- Удар по нафтових доходах — із ризиком дорожчого пального
- Що зміниться, якщо Росія відкриє новий фронт
- На скільки років вистачить ресурсів — і чи допоможе модель КНДР
Рахунок на десятки трильйонів: скільки вже витрачено
Єдиної перевіреної цифри всіх витрат Росії саме на війну проти України немає. Частина фінансування засекречена, частина проходить через регіони, соціальні програми та підтримку підприємств. Орієнтир дає дослідження Джуліана Купера для SIPRI. Його порівнянний ряд загальних військових витрат становить:
- 2022 рік — 7,46 трлн рублів, або приблизно $88,6 млрд;
- 2023 рік — приблизно 9,44 трлн рублів, або $112,1 млрд;
- 2024 рік — приблизно 14,39 трлн рублів, або $171 млрд;
- 2025 рік — приблизно 15,96 трлн рублів за уточненим бюджетом, або $189,6 млрд.
Разом — близько 47,25 трлн рублів у поточних цінах відповідних років, або приблизно $561,3 млрд за обраним курсом. Це розрахунок за наведеним рядом, а не остаточна аудиторська оцінка: показники 2023 та 2024 років є авторськими оцінками, а 2025 року — бюджетним орієнтиром. Називати всю суму безпосередньою вартістю вторгнення некоректно. Вона включає інші військові потреби Росії, зокрема утримання стратегічних сил. Водночас не охоплює всіх пов’язаних із війною видатків, наприклад фінансування окупованих територій. Це також не повна економічна ціна агресії. Втрачені інвестиції, загибель і травмування людей, еміграція, руйнування обладнання та майбутні виплати створюють додаткові втрати, які не можна механічно додати до бюджету без ризику подвійного рахунку. На 2026 рік SIPRI оцінював початкові військові асигнування приблизно у 14,9 трлн рублів — близько $177 млрд за тим самим курсом. Проте дані SWP за перше півріччя показують значно інтенсивніше фінансування. Механічне подвоєння піврічних витрат не є прогнозом — державні платежі нерівномірні протягом року. Але воно демонструє масштаб розходження між початковим планом і фактичним темпом.
Чому російська економіка досі тримається
Стійкість Росії забезпечує не одна велика “скарбничка”, а поєднання поточних експортних доходів, податків, внутрішніх запозичень і здатності держави перерозподіляти ресурси. Передусім країна продовжує продавати сировину. За оглядом Банку Фінляндії, у першому півріччі 2026 року товарний експорт РФ становив $226 млрд, імпорт — $161 млрд. Різниця у $65 млрд підтримувала надходження валюти. Водночас торговельний профіцит не є вільними коштами федерального бюджету: це показник зовнішньої торгівлі всієї економіки. Росія також перенаправила значну частину торгівлі до Азії. Китай одночасно купує її ресурси та постачає товари, потрібні споживачам і підприємствам. За перше півріччя Китай експортував до Росії товарів на $61 млрд, а імпортував із неї — на $74 млрд, за даними китайської митниці, які аналізує BOFIT. Це допомагає Москві обходитися без багатьох колишніх західних зв’язків, але посилює залежність від меншого кола партнерів. Можливість купити китайське обладнання не означає, що воно завжди рівноцінно замінює західне, а альтернативні платежі не обов’язково є дешевими та швидкими. Ще один ресурс — внутрішня фінансова система. Держава позичає рублі у власній країні, а банки спрямовують частину залучених коштів у державні облігації. Проте цей механізм дорожчає: за оцінкою SWP, у липні дохідність довгострокових російських держоблігацій наближалася до 17%. Отже, Росія не живе лише за рахунок накопичень. Вона щодня отримує нові доходи та може вилучати більшу їхню частину на користь війни. Саме тому прогнозувати закінчення агресії через просте ділення резервів на військові витрати неправильно.
Скільки грошей ще залишилося
На 1 вересня 2026 року Центробанк РФ звітував про $769 млрд міжнародних резервів, зокрема $333,5 млрд монетарного золота. Велика цифра створює враження майже невичерпного запасу, але не показує, скільки коштів Москва може негайно витратити. По-перше, частина активів заблокована за кордоном. Вони залишаються власністю ЦБ та обліковуються у резервах, але можливість розпоряджатися ними обмежена. По-друге, золото — не готові гроші на бюджетному рахунку. Для зовнішніх закупівель потрібні покупці, платіжні канали та можливість провести операцію попри санкції. Зростання вартості золота збільшує оцінку резервів, але саме собою не створює додаткових виробничих потужностей. Ближчий до бюджетної “подушки” показник — ліквідна частина Фонду національного добробуту. На початок вересня загальний обсяг ФНД становив близько 13,2 трлн рублів, але ліквідні активи — лише приблизно 4 трлн рублів, або $46,7 млрд та 1,7% прогнозованого ВВП. Решта — переважно вкладення в компанії, банки та довгострокові проєкти. Їх не можна безболісно перетворити на бюджетні гроші: вилучення фінансування може погіршити стан підприємств, які держава сама підтримує. Важливо й те, що ФНД та міжнародні резерви не є двома повністю незалежними запасами. За методологією ЦБ, відповідні валютні активи уряду входять до міжнародних резервів. Додавати обидві суми означало б частково рахувати ті самі кошти двічі.
Як Росія може втратити свої активи
Найочевидніший ризик стосується заблокованих державних коштів. За даними Ради ЄС, у Євросоюзі іммобілізовано близько €210 млрд активів російського Центробанку. Однак замороження і конфіскація — різні речі. Перше позбавляє можливості користуватися активом, друге означає втрату права власності. Чинний європейський механізм використовує насамперед надзвичайні доходи від заблокованих коштів, зокрема для обслуговування кредитів Україні, а не передає їй весь основний капітал. Рішення ЄС від грудня 2025 року додатково заборонило повертати відповідні активи Росії. Подальше використання основної суми для компенсації збитків потребуватиме належної правової підстави. Не можна подавати можливу майбутню конфіскацію як уже здійснений факт. Інший спосіб втрати багатства — знецінення та фізичне пошкодження активів усередині Росії. Нафтопереробний завод, який простоює, залишається на балансі, але не забезпечує попереднього доходу. За серпневим оглядом BOFIT, удари українських дронів і російські експортні заборони сприяли різкому скороченню експорту нафтопродуктів у липні. Сировинні родовища також не дорівнюють грошам. Їхня економічна цінність залежить від можливості видобути ресурс, доставити його покупцеві та отримати оплату. Санкції проти технологій, транспорту й розрахунків можуть знижувати цю цінність без формального вилучення самого активу.
Хто оплачує війну всередині Росії
Військові замовлення створюють робочі місця, зарплати та статистичне зростання. Але виробництво боєприпасів, які невдовзі будуть використані, не поліпшує повсякденне життя так, як нові транспортні мережі, лікарні чи продуктивне цивільне обладнання. У першому півріччі 2026 року російський ВВП зріс лише на 0,6% проти відповідного періоду попереднього року, за аналізом Банку Фінляндії. Промисловість розвивалася нерівномірно: пов’язані з війною галузі підтримували загальний показник, тоді як виробництво в галузях, безпосередньо не пов’язаних із військовими потребами, влітку залишалося нижчим за рівень початку 2022 року. Споживчі ціни за цей час підвищилися приблизно на 44%. Це не означає однакового падіння добробуту всіх росіян: працівники оборонних підприємств і отримувачі військових виплат могли виграти. Але інфляція нерівномірно розподіляє воєнний рахунок, особливо зачіпаючи людей із доходами, які повільно зростають. Для стримування цін ЦБ утримує дорогі гроші. 11 вересня він залишив ключову ставку на рівні 14%, а інфляцію на кінець року прогнозував у межах 6% — 7%. Виникає суперечність: бюджет стимулює попит, а центральний банк стримує його високими ставками. Підприємства з державними замовленнями та пільговими кредитами отримують захист, тоді як цивільний бізнес стикається з дорожчим фінансуванням. Навантаження накопичується й у банках. Економістка BOFIT Лаура Соланко вказує на зростання проблемних кредитів і складніше забезпечення ліквідності. Це ще не неминуча банківська криза, але може означати менше кредитів для економіки та додаткову потребу в державній підтримці.
“Пекельні санкції” пройшли Конгрес: що тепер залежить від Трампа
Пакет Lindsey O. Graham Sanctioning Russia and Iran Act of 2026 завершив проходження обох палат Конгресу. 16 вересня Палата представників підтримала його 262 голосами проти 159, після серпневого схвалення Сенатом. Документ названо на честь покійного сенатора Ліндсі Грема, який просував цю ініціативу. Трамп планує підписати законопроєкт, повідомляло Reuters. Проте намір підписати документ не тотожний ані його набранню чинності, ані негайному застосуванню максимальних ставок. Ухвалений текст передбачає два різні тарифні інструменти: мита до 500% на товари, імпортовані США безпосередньо з Росії, та до 100% — на товари з визначених країн, які купують російські нафту й газ або сприяють обходу нафтових санкцій. Для покупців енергоносіїв важливі входження до п’ятірки найбільших імпортерів за фізичними обсягами та продовження нових закупівель після встановленого строку. Згадані в документі 15% — не універсальний поріг частки російських енергоносіїв в імпорті країни. Це елемент окремого винятку для покупців газу: йдеться про частку в загальному російському газовому експорті та заходи зі скорочення закупівель. Документ також охоплює російський енергетичний і оборонний сектори, фінансові установи та “тіньовий флот”. Але його секція 115 дозволяє президенту звільняти від застосування відповідних санкцій і мит, письмово обґрунтувавши Конгресу, чому це відповідає національним інтересам США. Саме ця можливість робить Білий дім ключовим центром ухвалення подальших рішень. Наявність санкційного інструменту ще не показує, наскільки широко ним скористаються.
Удар по нафтових доходах — із ризиком дорожчого пального
Для Росії найважливіша загроза — не прямі мита на її товари в США, а тиск на зовнішніх покупців сировини. Китай та Індія можуть опинитися перед вибором: зберігати вигоду від російських поставок чи зменшувати ризики для торгівлі з Америкою. Саме на зміну поведінки цих партнерів спрямований вторинний тарифний механізм. Якщо покупці скоротять закупівлі або вимагатимуть більших знижок, Москва отримуватиме менше валюти. Це може зменшити бюджетні надходження та ускладнити оплату імпорту, потрібного промисловості. Обмеження проти перевізників і фінансових посередників додатково підвищуватимуть вартість операцій. Проте наслідки не обов’язково будуть однозначними. Якщо з ринку швидко зникне значний обсяг нафти без достатньої заміни, світові ціни можуть зрости. Для Росії дорожчі залишкові поставки здатні частково компенсувати втрату обсягів, а для США та інших споживачів це створює ризик подорожчання пального. Тому твердження, що ухвалення законопроєкту неодмінно спричинить ціновий стрибок або зірве переговори, випереджають події. Масштаб ефекту залежить від застосованих ставок, винятків, доступної пропозиції нафти та реакції торговельних партнерів. Політична суперечка у Вашингтоні стосується саме цих ризиків. Частина противників документа заперечує не проти тиску на Росію, а проти розширення тарифних повноважень Трампа. Зокрема, конгресвумен Дженніфер Макклеллан пояснила свою позицію побоюваннями щодо дорожчання життя та економічної невизначеності. У Кремлі тим часом назвали ухвалення документа недружнім кроком. Дмитро Пєсков заявив, що додаткові санкції ускладнять пошук мирного врегулювання, повідомило AP. Це позиція російської влади, а не встановлений наслідок законопроєкту. Отже, для оцінки російської витривалості важливе не саме голосування, а подальша зміна доходів і можливостей постачання. Якщо нові повноваження використають широко, вони можуть прискорити виснаження ресурсів Кремля. Якщо переважатимуть винятки та вибіркове застосування, економічний результат буде скромнішим за політичну назву пакета.
Що зміниться, якщо Росія відкриє новий фронт
Наслідки залежать від масштабу агресії та країни, на яку вона буде спрямована. Обмежена операція проти держави поза НАТО і велика війна з Альянсом — економічно непорівнянні сценарії. Напад на союзника створює ризик колективної відповіді за статтею 5 Північноатлантичного договору. Кожна держава визначає необхідні заходи допомоги, тому не варто описувати конкретний масштаб відповіді як заздалегідь гарантований. Для російської економіки велике розширення війни означало б додаткову потребу в людях, озброєнні, логістиці та ремонті. Воно також могло б посилити санкції й ризик пошкодження виробничої інфраструктури. Це сценарні наслідки, а не прогноз неминучих подій. За таких умов нинішні оцінки фінансової витривалості втратили б актуальність. Неможливо просто додати до теперішнього бюджету умовні 20% і визначити новий строк війни: зміняться і потреби, і здатність економіки їх забезпечувати.
На скільки років вистачить ресурсів — і чи допоможе модель КНДР
Обґрунтованої дати, коли в Росії “закінчаться гроші на війну”, немає. Держава, яка збирає податки та випускає власну валюту, не працює як домогосподарство з незмінним залишком на рахунку. За інерційного сценарію не можна виключати фінансування агресії протягом наступних кількох років. Базовий прогноз BOFIT на 2026 — 2028 роки передбачає слабке зростання, а не автоматичний обвал, за умови незмінного санкційного тиску та відсутності великих нових шоків. Однак цей прогноз не гарантує здатності зберігати нинішню інтенсивність бойових дій. Реальне обмеження — не лише рублі. Потрібні працівники, обладнання, компоненти, транспорт і військовослужбовці. Грошова емісія може допомогти провести платежі, але не створить миттєво інженерів чи високоточних верстатів. За дефіциту пропозиції вона передусім посилюватиме інфляцію. Умовно можливі три траєкторії. Збереження експорту та імпорту дозволяє продовжувати війну ціною повільнішого розвитку. Сильний зовнішній шок змушує швидше підвищувати податки, скорочувати цивільні витрати й змінювати військові пріоритети. Радикальна мобілізація економіки дає державі більше контролю, але збільшує втрати населення та ризики для виробництва. Саме останній варіант нагадує рух до моделі Північної Кореї: пріоритет армії, адміністративний розподіл ресурсів і готовність жертвувати споживанням. Проте така модель не забезпечує самодостатності. Дослідження 38 North показує, що навіть КНДР залежить від зовнішньої торгівлі, китайського попиту та надходжень валюти. Росія може посилити примус і мілітаризацію. Але здатність режиму виживати в біднішій країні не тотожна здатності безперервно вести сучасну війну нинішнього масштабу. Тому головний індикатор — не дата спорожнення одного фонду. Важливіше, чи скорочуються експортні доходи, чи працюють канали постачання технологій і скільки цивільних ресурсів Кремль змушений вилучати на користь армії. Росія ще має засоби продовжувати агресію. Однак дедалі більша частина її воєнної стійкості оплачується майбутнім економіки.
Джерело