Блокада кордону. Чому протестують польські фермери і як розв’язати проблему?
Польські фермери 20 лютого відновили блокаду кордону між Україною та Польщею. Демонстрація розрослася по всій Польщі та не оминула Варшаву. До вимог протестувальників заборонити імпорт української агропродукції додалися тези щодо відмови від «Європейського зеленого курсу». Ексголова комітету з розвитку промисловості та інфраструктури СУП Геннадій Радченко розповідає, чому уряд Дональда Туска став заручником ситуації, що може зробити Україна та чому це на руку Росії.
Весь минулий тиждень для польських політиків та ЗМІ минув під знаком протестів фермерів проти «Європейського зеленого курсу» та українського імпорту сільськогосподарської продукції.
Поточний тиждень розпочався з важкої розмови у Брюсселі міністра сільського господарства Польщі Чеслава Сєкерського з європейськими колегами. Після численних зустрічей і переговорів з лідерами протесту фермерів він зробив спробу передати Єврокомісії їхні вимоги щодо відмови від «Зеленого курсу» та заборони українського імпорту продовольства.
Варшавський протест
27 лютого протести польських фермерів перемістилися до Варшави, паралізувавши центр міста. Після доволі сумбурного мітингу біля Палацу культури демонстрація вирушила до канцелярії премʼєр-міністра (Дональд Туск того дня був у Будапешті). Дорогою протестувальники здійснили візит до парламенту, де з їхніми представниками зустрівся маршалек Сейму Шимон Головня. На цій зустрічі вперше пролунало питання про російське зерно, яке без жодних проблем та санкцій імпортується до Європи та Польщі.
28 лютого Сєкерський й міністр розвитку та технологій Польщі Кшиштоф Гетьман майже весь день обговорювали з представниками українського уряду питання розблокування польсько-українського кордону.
А 29 лютого Дональд Туск нарешті сам зустрівся з аграріями та розмовляв із ними довгих чотири години.
Усі ці заходи та зустрічі закінчилися лише інформацією про конструктивний діалог між сторонами. Тобто безрезультатно. «Жодних рішень немає. Ми повернемося до Варшави на акцію протесту 6 березня», – сказав один з учасників переговорів фермерів із премʼєром.
Кордон залишається заблокованим, польські фермери пропускають на переходах чи не по одній вантажівці на годину. Гуманітарні та військові вантажі проходять кордон безперешкодно. Але протестувальники обстежують вантажі й самі вирішують, які з них відповідають їхньому уявленню про війну та гуманітарну допомогу.
Їхні дії не те що незаконні, а й небезпечні у ситуації, коли польські ЗМІ досить часто повідомляють про затримання чергових російських шпигунів. Тим часом вантажівки тижнями стоять у черзі, яка паралізує українську економіку, підвищує ціни на готову продукцію, сировину та компоненти, які прямують до України.
Найближчі дні будуть напруженими. 6 березня польські аграрії повернулися до Варшави для нової розмови з урядом, а на 11 березня у Львові заплановано чергове засідання польсько-української міжурядової комісії з питань економічної співпраці. Розмова буде далеко не простою.
Чи матимуть ці розмови результат? Насамперед – чи розблокують протестувальники кордон?
Черга з вантажівок на польсько-українському кордоні. Фото Getty Images
Патова ситуація для Туска
Нині ситуація має вигляд патової. Уряд Туска опинився у становищі заручника.
З одного боку, у попередньої польської влади. Єврокомісар із сільського господарства – представник «Права і справедливості» Януш Войчеховський, був, по суті, одним з авторів «Зеленого курсу», а колишній віцепремʼєр і аграрний міністр Генрик Ковальчик передбачав високі ціни на зерно, утримуючи фермерів від продажу продукції. Результат його заяв – польські трейдери та споживачі почали купувати зерно в Україні.
З іншого боку, у польських аграріїв. Вони – значна частина електорату, а попереду у Туска (у партії «Громадянська коаліція», яку він очолює, та її союзників) місцеві вибори 7 та 14 квітня. А у червні – до Європарламенту.
На них перед «Коаліцією 15 жовтня» стоїть дуже важливе завдання – остаточно вибити із сідла «Право і справедливість». Але й на цьому польський виборчий марафон не закінчується. Навесні 2025 року поляки визначатимуться, хто стане наступним президентом Польщі.
Ще один важливий фактор: і Туск, і досвідчений міністр агро Польщі Чеслав Сєкерський добре розуміють, що радикальні вимоги фермерів негайно виконати не можна. Хоча в деяких деталях «Зеленого курсу» Єврокомісія вже пішла на поступки, але повністю його скасувати неможливо. Як не можна повністю зупинити й українські товари. Адже навіть ембарго на ввезення з України пшениці, кукурудзи, соняшнику та ріпаку, яке було несподівано впроваджене урядом Моравецького та чинне й досі, є абсолютно незаконним.
Якщо ж заборони посилити, Україна може піти на відчайдушний крок та ввести дзеркальну заборону на польський імпорт. Минулого року Польща поставила до України товари на €11 млрд. Польський експорт в Україну збільшився 2023 року на 79%, а за два останні роки на 239%. Якщо цей потік зупинити, постраждають польські виробники, зокрема й аграрії. Вони відправляють в Україну продукти більш як на €1 млрд. Польські виробники сиру вже бʼють на сполох.
Сєкерський намагається цьому запобігти: 2023 року Польща експортувала в Україну товарів на €11 млрд, вартість українського імпорту становила лише €4 млрд. Закривши кордон, ми вистрілимо собі в ногу.
Польська влада розуміє і делікатність ситуації, яка повʼязана з війною в Україні, і щоразу, говорячи про ембарго на українські товари та блокаду кордону, дивним чином відокремлює питання війни та економіки в тому сенсі, що «допомога Україні була, є і буде». Але з іншого боку…
«Війна не має спричинити величезні втрати для польського сільського господарства», – заявив Туск під час пресконференції з премʼєр-міністром Фінляндії Петтері Орпо у Варшаві. Він наголосив, що Польща очікує від ЄС збільшення допомоги та захисту європейського сільського господарства, особливо польського сільського господарства.
Польські фермери на тракторах їдуть вулицями польського міста. Фото Getty Images
Чому протестують польські фермери
Масові фермерські протести тривають уже кілька тижнів, і не лише на польсько-українському кордоні. Їхні учасники по всій країні, більш ніж у 200 пунктах, блокують і невеликі дороги, і швидкісні автомагістралі. Фермери переважно виступають за повне ембарго українського продовольства та проти європейської політики, повʼязаної з так званим Зеленим курсом.
За що конкретно виступають протестувальники сьогодні – важко зрозуміти. До подій, що розпочалися під приводом «безконтрольного» імпорту українського зерна, приєдналися представники різних груп за інтересами. Включаючи власників звіроферм, мисливців і навіть шахтарів.
Одні виступають за боротьбу із зайвою бюрократизацією у сільському господарстві, інші – за повернення на поля пестицидів. Шахтарі ж у принципі заперечують шлях до екологічно чистої Європи та відмови від вугілля. Ну а мисливцям Єврокомісія заважає полювати, де вони хочуть і на кого хочуть.
Якщо спростити, вимоги протестувальників зводяться до трьох тез:
- негайно та повністю закрити кордон ЄС для українського продовольства;
- скасувати «Зелений курс» для фермерів та норми використання пестицидів і добрив;
- скасувати норми «Зеленого курсу», повʼязані з викидами CO2 у тваринництві.
Не можна заперечувати – проблема є. Мітинги протесту котяться не лише Польщею – у всій Європі фермери блокують тракторами дороги і палять солому. Всі вони незадоволені «Зеленим курсом», але ніде в Європі протести не стали такими масовими та радикальними, як у Польщі.
Фермери та власники землі є надзвичайно різноманітним сектором, створеним різними групами інтересів, найчастіше суперечливих. Проте Єврокомісія вважає за краще, не відмовляючись від «Зеленого курсу», піти на деякі поступки.
У лютому відкликано проєкт постанови про скорочення вдвічі використання пестицидів до 2030 року, Брюссель продовжив на рік звільнення фермерів від парування частини земель. Ще однією поступкою стало майже повне виключення сільського господарства з нової рекомендації комісії щодо мети ЄС про скорочення викидів парникових газів.
Ба більше, із планового графіка скорочення викидів прибрали згадку про 30% скорочення викидів азоту та метану до 2030 року, що знімає обмеження на використання азотних добрив.
Ще один крок Брюсселя стосується заспокоєння бунту фермерів у спрощенні чинних екологічних норм. Це означає, що фермерів не штрафуватимуть за недотримання екологічних стандартів у разі, наприклад, посухи або повені. А невеликі ферми площею менше 10 га можуть бути повністю звільнені від багатьох екологічних зобовʼязань.
Протести польських фермерів у Варшаві. Фото Getty Images
Українське питання
Єврокомісія вже кілька місяців не реагує і, як неофіційно відомо, не має наміру найближчим часом реагувати на незаконну заборону Польщею ввозити в країну українську пшеницю, ріпак, кукурудзу та соняшник (зараз збіжжя може провозитися лише транзитом до інших країн ЄС чи за межі ЄС).
У Брюсселі вважають за краще не вживати жодних дисциплінарних заходів проти Варшави і сподіваються на двосторонні переговори та угоду між Варшавою та Києвом, котра, як подібна домовленість із Румунією, обмежила б імпорт зерна, зберігаючи при цьому юридичну видимість того, що поляки не порушують правила спільного ринку ЄС.
Чинні правила безмитної торгівлі між Україною та ЄС діють до червня 2024-го, а проєкт продовження лібералізації ще на рік включає нові запобіжники.
По-перше, якщо імпорт яєць, мʼяса птиці та цукру перевищить обсяги 2022–2023 років, на наднормативний імпорт цієї української продукції запровадять мито. По-друге, Єврокомісія матиме швидку процедуру запровадження обмежень, зокрема на зернові, якщо їхній імпорт викликає серйозні ринкові порушення в одній країні, наприклад у Польщі, чи групі країн ЄС. Це відступ від звичайних торгових правил ЄС, згідно з якими застосування запобіжників можливе лише у разі порушень на всьому ринку ЄС.
Польща, як і інші країни – сусіди України, відмовляється підтримувати продовження режиму лібералізації торгівлі ЄС із Києвом. Пропонує додаткові заходи для захисту польських фермерів від української конкуренції. Втім, Брюссель і сам схвалює польські пропозиції щодо субсидій фермерам із держбюджету.
На тлі переважно невеликих земельних наділів (у Польщі фермер у середньому володіє 11 га землі) тисячі гектарів українських господарств та мільйони тонн виробництва та експорту вражають і хвилюють уяву поляків неймовірними образами потоків пшениці, кукурудзи та ріпаку, які затоплюють Польщу та Європу.
Насправді, згідно з даними мінфіну Польщі, у 2023 році (до грудня) до країни вʼїхало 73 400 т ріпаку (Польща виробляє 3,7 млн т), 347 000 т пшениці (13,2 млн т власного виробництва).
Отже, проблема сьогодні не в українських товарах, а в низьких цінах унаслідок ситуації на світовому ринку.
Російський слід
Лише минулого вівторка в Польщі публічно заговорили про російське зерно. Першим на те, що імпорт зерна з Росії до Польщі та ЄС триває безперебійно і не потрапляє під санкції ЄС і проти цього ніхто не протестує, звернув увагу Шимон Головня. Слідом за ним тему підхопили політики та журналісти.
Справді, чому Польща імпортує російське зерно і забороняє українське, а також звинувачує українців у дестабілізації ринку у всій Європі?
Скільки зерна потрапило до Польщі від початку війни в Україні? За 2022 рік, згідно з даними Головного статистичного управління країни, у Польщу було імпортовано 6,14 т зернових вартістю 18,7 млн злотих. А з січня до кінця травня 2023 року на територію Польщі завезли 5,9 т зернових, за які сплачено 9,3 млн злотих.
Начебто й невеликий обсяг, але російське зерно (швидше за все, і крадене в України теж) широким потоком ллється до Європи. Минулоріч на ринок ЄС потрапило понад 1,5 млн т російського зерна, повідомляли польські ЗМІ. Це й провокує зниження цін.
Дональд Туск має намір негайно внести до парламенту законопроєкт, який забороняє імпорт російського зерна до Польщі. Але це не розвʼяже проблеми – шлях російського продовольства на європейський ринок пролягає через порти інших країн. Потрібно розвʼязувати проблему на рівні ЄС.
Непомітним залишається й інший факт.
Польські виробники добрив зазнають труднощів зі збутом, як пише видання money.pl, а через чергову лазівку в санкціях ЄС до Польщі постійно потрапляють російські добрива. Їх завозять до країни легально, бо 2022 року із санкцій ЄС разом з харчовими продуктами виключили й добрива.
Тож Польща з квітня 2022 року скоротила закупівлі російських добрив у 21 раз. Однак із червня 2022 року імпорт російської сировини знову почав зростати. За рік Польща закупила у Росії добрив на $225,1 млн проти $360 млн у 2021 році. За сім місяців 2023 року Польща імпортувала російські добрива на $97,6 млн. Щоб оцінити присутність російських компаній на ринку, достатньо сказати, що вони посідають друге місце після німецьких серед постачальників добрив до Польщі.
Протести польських фермерів у Варшаві. Фото Getty Images
Пошук рішення
Зрозуміло, що «Європейський зелений курс» не є головним тригером для польських фермерів.
Міністр сільського господарства Чеслав Сєкерський заявляє, що Євросоюз має брати участь у покритті частини витрат, завданих через дворічну війну в Україні та імпорт сільгосппродукції. Він вважає, що неконтрольований приплив продукції дестабілізував сільськогосподарські ринки, особливо у Польщі та країнах, що межують з Україною.
По суті, це звучить як підтримка вимог радикальних протестувальників щодо розширення польського ембарго на українське продовольство та заборони імпорту не лише зерна, а й цукру, курячого мʼяса, малини, яблук та яблучного концентрату, меду.
Пропозиція Дональда Туска також полягає в намірі запропонувати Єврокомісії викупити близько 9 млн т зерна, що зберігаються на польських складах, і відправити їх якомога далі від Європи як, наприклад, гуманітарну допомогу.
Цілком природно, що польський уряд дбає про польських фермерів – зрештою, це його виборці. Проте важко не відреагувати на слова Туска, сказані після зустрічі з фермерами в четвер. Він заявив, що аграрії перебувають на боці України, але водночас «не можуть бути жертвами інтересів українських агропромислових холдингів».
У ніч з 24 на 25 лютого невідомі особи висипали українську кукурудзу з восьми піввагонів – близько 180 т. Інцидент стався за 150 км від порту Гданськ, звідки вантаж мав вирушити за межі Польщі. Тобто українська сільськогосподарська продукція їхала транзитом через країну. Фото прес-служба Укрзалізниці
Стереотипи
Важливо пояснити, що думають поляки про український аграрний сектор. Примітно, що уявлення польських міністрів, депутатів парламенту, журналістів та фермерів практично повністю збігається і має дещо карикатурне зображення: «Українське сільське господарство – це величезні, у кілька сотень гектарів, ділянки винятково родючого чорнозему, що належить західним, переважно американським, німецьким та голландським корпораціям. На них без будь-яких норм і правил, з використанням давно заборонених у Європі пестицидів та добрив, вирощується продукція низької якості, яка без жодного контролю та аналізів вирушає за кордон, де продається за дуже низькими цінами, і на якій заробляють величезні гроші лише олігархи, котрі не сплачують жодних податків».
Таке враження може скластися лише внаслідок довготривалої кампанії чорного піару, яким насправді і є медіасупровід протестів польських фермерів.
З іншого боку, повідомлення українських правоохоронних органів про «сірий експорт», та й власний досвід багатьох поляків, які стикалися з корупцією на українській митниці, наприклад, при доставленні гуманітарних вантажів, лише сприяють такому негативному враженню.
Насправді в Україні склалася зовсім інша модель агровиробництва.
Українські великі господарства ефективніші внаслідок розмірів земельних угідь та доброї землі. Але без найсучаснішої техніки, кваліфікованих фахівців, використання якісних добрив та засобів захисту рослин Україна не змогла б стати одним зі світових лідерів із виробництва та експорту зернових.
Звичайно, прикро, коли польські, болгарські, німецькі фермери, так палко говорячи про професійну підтримку один одного, забувають про те, в яких умовах працюють зараз українські аграрії, скільки їх пішло на фронт захищати рідну землю. Як українці ризикують на замінованих полях. Як прибирають, зберігають урожай та переживають за нього, захищають від бомбардувань.
Чи можуть ті, хто протестує та перекриває кордон, зрозуміти, які почуття викликають у наших фермерів, та й не лише у них, фото висипаного з машин та вагонів українського зерна?
