Директорка Фонду гарантування Світлана Рекрут про Sense Bank, Айбокс, Жеваго та Конституційний суд
Директорка Фонду гарантування вкладів фізосіб Світлана Рекрут про націоналізацію Sense Bank, справу Жеваго, активи російських банків та фінустанови, що втратили ліцензії під час війни – від Мегабанку до «Конкорду». Інтерв’ю
Головні матеріали Forbes Ukraine у розсилці від digital шеф-редактора Віктора Кіщака. Раз на тиждень на вашій пошті.
Дякуємо за підписку Підписатися
Фонду гарантування вкладів фізосіб (ФГВФО), через руки якого пройшло понад 100 банків, що збанкрутували під час кризи 2014–2016 років, вистачає роботи і зараз.
Попри загалом добру ситуацію в банківській системі, за час війни до Фонду потрапила низка нових установ. Причина далеко не завжди у неплатоспроможності. Це підтверджують і останні два кейси, з якими працював ФГВФО. Sense Bank був націоналізований після двох днів під контролем команди директорки-розпорядниці Фонду Світлани Рекрут. Конкорд Банк пішов одразу на ліквідацію за рішенням НБУ через ймовірну співпрацю з гральним бізнесом.
Крім нових справ у Фонду гарантування досі є робота, повʼязана з наслідками кризи девʼятирічної давнини. Це, зокрема, суд з Костянтином Жеваго на 46 млрд грн та розгляд у Конституційному суді справи щодо Закону про систему гарантування вкладів. Остання особливо нервує Рекрут, оскільки потенційно може мати непередбачувані наслідки.
Про що йдеться та в якому стані перебувають активи, які Фонд отримав уже під час війни?
Зміст інтервʼю Світлани Рекрут
- Як пройшла націоналізація Sense Bank
- Що з банками «Айбокс» та «Конкорд», які асоціюються з гемблінгом
- Що залишилося від інших банків, що потрапили в Фонд під час війни: «Січ», Мегабанк та російські Сбербанк і ПІБ
- Про суди з Жеваго та Платинум Банком, де фігурує заступниця голови НБУ Катерина Рожкова
- Справа Фонду гарантування у Конституційному суді
Інтервʼю скорочено та відредаговано для зрозумілості
Як пройшла націоналізація Sense Bank
Як би ви оцінили процес націоналізації Sense Bank за 10-бальною шкалою? Чи можна порівняти з аналогічною процедурою в ПриватБанку сім років тому?
Це зовсім різні процедури. По-перше, ПриватБанк ми виводили по статті 41-1 нашого основного закону. Там перед продажем акцій банку державі був bail-in (конвертація у капітал частини зобовʼязань банку перед клієнтами, що вважаються повʼязаними з колишніми власниками), резервування, – досить складні процеси, які дуже важко зробити без співробітників банку.
У «Сенсі» не було жодного спротиву персоналу. Ми бачили співпрацю. Основна роль Фонду була в тому, щоб отримати контроль над банком та забезпечити його безперебійну діяльність. Паніки серед клієнтів не було. За першу добу відтік ліквідності склав лише 1,5%, тобто в межах похибки. Черг біля банкоматів не було, застосунок працював, усі платежі здійснювалися.
Навпаки, за перший день тимчасової адміністрації плюс у депозитах склав 330 млн грн. Але це недивно. До цього готувалися всі, відпрацьовували закон, коли він тільки зʼявився. Тому ми впоралися на добу раніше, ніж передбачений законодавством максимальний строк.
Співпраця персоналу стосується і топменеджменту банку?
Звичайно. Процес взяття банку під контроль починається з отримання печатки, статуту, заміни електронних ключів, підписів тощо. Вже о 9:04 ранку 21 липня наш тимчасовий адміністратор набув контролю над банком. О 9:15 ми зайшли в реєстр юридичних осіб і стали керівниками установи. Це дало змогу швидко розблокувати СЕП і вже з 13-ї відновити виконання платежів юридичних осіб.
Голова НБУ констатував погіршення кредитного портфелю. В якому стані ви прийняли банк?
Ми не аналізували фінансовий стан банку, оскільки протягом двох днів, що ми керували ним, перед нами стояли інші завдання.
Минулий досвід Фонду свідчить, що зазвичай у перший день тимчасової адміністрації позичальники перестають платити за кредитами. Чи підтвердили це правило клієнти «Сенсу»?
Ми не відчули жодних відхилень. Тому що все було швидко та зрозуміло. Коли люди розуміють, що відбувається, немає «хитань». Це стосується і вкладників, і позичальників.
Міністр фінансів Сергій Марченко та очільниця ФГВФО Світлана Рекрут під час процедури націоналізації Sense Bank Фото Пресслужба Фонду гарантування вкладів
Про націоналізацію «Сенсу» ринок говорив задовго до початку процедури. Чи фіксували ви в банку нетипові операції напередодні вашого входу?
Ні. Чогось надзвичайного за ці кілька днів ми не спостерігали.
21 липня, у Sense Bank та помешканнях кількох колишніх топменеджерів відбулись обшуки СБУ та Генпрокуратури. Згідно публічних заяв Офісу генпрокурора, йдеться про ймовірне виведення коштів. Але судова ухвала, яка є у розпорядженні Forbes, свідчить, що розслідування стосується російського бізнесу Фрідмана, Авена та партнерів. Що ви знаєте про цю справу?
Це сфера правоохоронців. Ймовірно, справу завели раніше. Я не маю інформації щодо виведення коштів. Обшуки дійсно пройшли саме в день, коли Фонд зайшов у банк із тимчасовою адміністрацією. Нам було важливо, щоб правоохоронці здійснювали необхідні заходи, не заважаючи швидкій роботі Фонду.
А вони заважали?
Ні.
Чи знайомі ви з новим головою правління Sense Bank Дмитром Кузьміним?
Так, ще з часів коли він працював у Сітібанку. Це, мабуть, був десь 2012-й. Він досвідчений банкір.
Чому обрали людину, яка на українському банківському ринку не працювала з 2016-го?
Ми не брали участі в обговоренні кандидатур. Я вперше побачила список правління у четвер, 20 липня. Нашою функцією була перевірка ділової репутації цих осіб, але вже після погодження їх НБУ. Ми перевіряли всіх нових керівників на наявність конфлікту інтересів із Фондом гарантування, чи є вони боржниками неплатоспроможних банків, чи є ознаки небездоганної ділової репутації. Всі вони цю перевірку пройшли.
Чи отримав уже Фонд позови від колишніх акціонерів «Сенсу»?
На сьогодні таких позовів немає.
Що з банками «Айбокс» та «Конкорд», які асоціюються з гемблінгом
Минулого тижня НБУ відкликав ліцензію Конкорд Банку через систематичні порушення законодавства у сфері фінмоніторингу. Ця установа працювала з гральним бізнесом. Взимку у рослідуваннях про ухилення гемблінгу від оподаткування фігурувало близько десяти банків. Чи очікуєте найближчим часом нових банків, що можуть відправитися до Фонду з цієї ж причини?
Фінмоніторинг є функцією НБУ. Зазвичай такі рішення ухвалюються дуже швидко. Якщо є серйозні порушення, такий банк одразу відправляється у ліквідацію. Ми завжди готові до подібних випадків. Кошти у Фонду є, вкладники точно будуть захищені.
Які активи залишились від Айбокс Банку, виведеного з ринку на початку березня?
У нього досить невеликий кредитний портфель. У частині юридичних осіб – близько 20–30 кредитів. І трошки більше у портфелі фізосіб. Основні активи – ОВДП, кошти на коррахунках і на рахунках банків та кілька будівель.
Банк був ліквідним. Там будуть задоволені всі черги кредиторів. Наразі ми задовольняємо вже восьму чергу. Ліквідація здійснюється досить швидко.
Мережа терміналів «Айбокс» асоціювалася з банком, але формально не належала йому. Чи плануєте доводити зв’язок між ними, наприклад, через суд?
Є ринок, а є юридична площина. Цих активів не було на балансі «Айбоксу». Доводити пов’язаність мають правоохоронні органи. За законом ми маємо за рахунок отриманих від продажу та управління активами коштів розрахуватися з кредиторами банку. Лише якщо коштів на виплату всіх зобов’язань банку не вистачає, є правові підстави позиватися до власників та пов’язаних осіб банку.
«Айбокс» вважається головним порушником у справі щодо міскодингу. Чи отримав Фонд підтвердження цьому, коли побачив, що в банку всередині?
Триває слідство, я не можу це коментувати.
Чи є позови від колишніх власників Айбокс Банку?
На сьогодні ні.
Що залишилося від інших банків, що потрапили в Фонд під час війни: «Січ», Мегабанк та російські Сбербанк і ПІБ
Ще одним із «претендентів» є, наприклад, PINbank, що належить росіянам. Які його перспективи?
Поки що він не є неплатоспроможним. Однак його акціонер під санкціями. Щось подібне було у Форвард Банку, коли керування корпоративними правами перейшло до АРМА.
Наскільки мені відомо, поки що АРМА не забрала фактичне керування PINbank. Існують різні стратегії – передача корпоративних прав в управління Мінфіну чи Мінінфраструктури. Вже кілька років триває дискусія про створення банку «Укрпошти».
Чи потрібен «Укрпошті» банк, на думку Фонду гарантування?
Необхідно зважати на ризики й на економіку. Що стосується Фонду гарантування, то з точки зору ризиків для вкладника, нас банк у власності «Укрпошти» задовольняє, адже він буде учасником системи гарантування. Але це більш широке й стратегічне питання: ми збільшуємо частку державних банків у секторі чи ні.
«Укрпошта» виплачує тільки пенсій на понад 10 млрд грн щомісяця. Як сильно це збільшує навантаження на систему гарантування вкладів?
Після того, як учасником Фонду став Ощадбанк, де є ще рахунки з 1990-х років, «Укрпошта» вже глобально нічого змінить.
Світлана Рекрут Фото Пресслужба Фонду гарантування вкладів
Чому не вдалося продати банк «Січ», на який претендувало кілька інвесторів включно з муніципальною владою Києва?
Так, Київська міська рада була одним із найбільш зацікавлених інвесторів. Вони подали лист про зацікавленість. Але процедура обговорення можливих угод з інвесторами під час тимчасової адміністрації досить обмежена у строках. Київраді потрібно було отримати всі необхідні погодження. І хоча ми продовжували терміни конкурсу з пошуку інвестора до максимально можливого часу, заявки від них не отримали. Тому банк пішов у ліквідацію.
Чи можете підтвердити, що банком цікавилися Група «ТАС» Сергія Тігіпка, РВС Банк Олександра Стецюка та Руслана Демчака, Акордбанк Данила Волинця та державна «Укрпошта»?
Конкурсні пропозиції тоді ніхто не подав.
Банк «Січ» мав досить розгалужену мережу терміналів самообслуговування, які працювали в сервісних центрах МВС. Що з ними сталося після переходу банку до Фонду?
Юридично це була досить складна структура співробітництва між банком та сервісними центрами. І це були не термінали, а свого роду мінівідділення. Після переходу банку до нас ми спочатку передали обладнання цих відділень в оренду, зараз виставляємо його на продаж.
Контролером банку був Денис Горбуненко. Ця людина асоціюється з Дмитром Фірташем. Чи побачив Фонд гарантування свідчення, що банк може бути пов’язаний з Group DF Фірташа?
Ми не побачили там великого портфеля пов’язаних осіб. Кредити були більш-менш ринковими.
У портфелі Мегабанку Віктора Суботіна була низка активів пов’язаних осіб – недобудови в Харкові, кінотеатр. Чи залишились вони на момент виведення банку з ринку? Фонд розуміє, що з ними робити?
Вони є. Йдеться про групу пов’язаних компаній, тому на продаж виходить досить великий пул під заставою кінотеатру та інших активів. У тому числі до пулу входять кредити великого харківського забудовника, заборгованість якого досить велика, і при видачі кредиту у заставу передавалися як уже здані квартири, так і недобудови. По суті – це один з якірних активів на балансі Мегабанку.
Ще до виведення банку з ринку він набув у власність здані квартири. І зараз у нас є низка запитань щодо отримання документів по них. Є певні перешкоди. Відповідно, поки що ми не можемо їх продавати.
У чому полягають ці перешкоди?
Наприклад, ми не можемо зайти на об’єкти, щоби заміряти площі та отримати технічні паспорти. Вже кілька місяців намагаємось ці документи оформити, зокрема й за участі правоохоронців.
Держкомпанія «Українські енергетичні машини» (раніше – «Турбоатом»), яку очолює Суботін, мала на рахунках у його ж Мегабанку 1,4 млрд грн. Що з цими грошима?
Їхні вимоги знаходяться в дев’ятій черзі кредиторів, як юридичної особи, пов’язаної з банком.
Виплата вкладникам по Мегабанку була досить великою – майже 4 млрд грн. Активів об’єктивно недостатньо, щоби задовольнити навіть третю чергу. Кредитний портфель із великою кількістю днів прострочки, дуже багато пов’язаних осіб. На жаль, Мегабанк у нас достатньо проблемний. Нещодавно банк втратив ліквідну нерухомість у Харкові, яка напередодні банкрутства була передана в заставу нині підсанкційній особі, і яку ця особа стягнула шляхом продажу, отримавши кошти, незважаючи на те що такі операції наразі є незаконними. Це породило цілу хвилю кримінальних проваджень та судів за цей актив.
Ще на початку війни держава націоналізувала активи російських державних МРБ (колишній Сбербанк) та Промінвестбанку. Але Фонд усе ж продає частину їхнього майна. Що потрапило до вас, що – до держбюджету?
Фонд забезпечив передачу державі коштів на рахунках, ОВДП та коштів, отриманих від їх погашення. Майже 26 млрд грн було перераховано до спецфонду Держбюджету «живими» грошима, ще 1,1 млрд грн – ОВДП, строк погашення за якими ще не наступив. Також на користь держави було передано декілька кредитів держкомпаній, зокрема «Укрзалізниці».
Нам залишився кредитний портфель і все інше майно на балансі. Ми маємо позицію Кабміну, що кредити низки підприємств продавати під час війни не можна, оскільки вони мають стратегічне значення. Та у банків залишилось багато ринкових кредитів, частину з яких ми реструктуризуємо, частину продаємо.
До речі, хочу звернути увагу на відмінність від кризи 2014–2015 років – зараз є сталий попит на реструктуризацію від юрсосіб, чого тоді не було. У попередню кризу вони шукали шляхи, яким чином не платити за боргами, навіть не зовсім законними шляхами. Зараз попит на це невисокий, зокрема завдяки результатам наших судових процесів. Це означає, що у позичальників змінилось мислення, і ми відходимо від парадигми, що за боргами платять лише боягузи.
Чи досі ОВДП із портфелю Сбербанку залишаються арештованими?
Ні, арешт був знятий у лютому цього року і актив передано державі. Арешт був ініційований Подільською прокуратурою. Як відомо, зберігачем цінних паперів був банк «Авангард», а депозитарною установою – ICU.
Це досить довга історія, Фонд гарантування написав папку листів усім існуючим в Україні держорганам, включно з Офісом генпрокурора, щоби зняти цей арешт, ми також неодноразово оскаржували його у суді.
Чи можуть бути в держави грошові претензії до «Авангарду» та ICU, які фактично на порожньому місці заробляли суттєві відсотки?
Це не питання до Фонду гарантування, «Авангард» є діючим банком, він перебуває під наглядом НБУ.
Про суди з Жеваго та Платинум Банком, де фігурує заступниця голови НБУ Катерина Рожкова
В Україні у Фонду є справа на майже 46 млрд грн претензій до Костянтина Жеваго щодо виведення коштів з банку «Фінанси та Кредит». Однак раніше ви намагалися перенести цей процес до Лондону за аналогією з судом щодо «Привату». Чому так і не вдалося, попри схожість справ?
Справи досить схожі, так. Відповідачами в Лондоні були пʼять осіб: Жеваго, громадянин Великої Британії та три юрособи-резиденти цієї країни.
Зрештою, суд Лондона визнав достатніми підстави для накладення всесвітнього арешту на активи акціонера банку «Фінанси та Кредит», але залишив відкритим питання юрисдикції. Основна причина, чому британська сторона не надала підсудність справи, – практично усі правочини, що фігурують у ній, здійснені за українським законодавством. Суд зазначив, що йому буде важко копіювати документи, перекладати їх тощо. Йшлося про понад 10 000 сторінок. Друга причина – Жеваго є громадянином України.
Тому ми виходимо з того рішення британського суду, яке отримали: призупинення провадження у Лондоні на користь української юрисдикції під певні зобов’язання Жеваго щодо його належної участі у судовому процесі. Ми повернулися в українські суди, подали позов. У рамках цієї справи уже у Господарському суді Києва були накладені арешти на його частку в гірничодобувних комбінатах. Справа поки що на рівні першої інстанції.
Це найбільший і показовий кейс. Жеваго має легальні активи і має чим відшкодовувати завдану шкоду. Це буде певний шанс для України продемонструвати політичну волю і здатність вітчизняної судової системи довести справу до логічного завершення.
Якою є позовна вимога Фонду? Це сукупна претензія за усіма епізодами, що повʼязані з банком?
Фактично вдалося встановити, що в схемах виведення коштів і заподіяння шкоди кредиторам банку були задіяні пов’язані компанії-позичальники, майнові поручителі та нерезиденти. І всі ці юридичні особи включно з банком контролювалися в кінцевому підсумку однією особою. Загальний розмір заподіяних банку збитків від кредитування пов’язаних з його власником компаній становить майже 46 млрд грн.
Коли ви очікуєте завершення розгляду в першій інстанції?
Важко сказати. Інколи перша інстанція може тривати роками.
Жеваго заявляв що в принципі готовий домовлятись. Чи розглядає держава такий варіант?
Це питання добровільного врегулювання. У нас як Фонду гарантування немає законодавчої можливості це зробити.
Костянтин Жеваго Фото Getty Images
По Платинум Банку вже є рішення апеляційної інстанції, за яким 12 колишніх топменеджерів банку мають сплатити майже 1,5 млрд грн за солідарним позовом у справі про виведення активів. Серед відповідачів є перша заступниця голови НБУ Катерина Рожкова. Рішення вже набуло чинності. Чи отримав Фонд кошти від фігурантів цієї справи?
Поки що добровільних виплат ми не отримали.
Чи буде Фонд звертатися у виконавчу службу для примусового стягнення коштів?
Подібні рішення суду, що вже набули чинності, у нас є ще щодо трьох фінустанов – Артем-банк, «Демарк», Укргазпромбанк. Ми діємо виключно у межах наших лінійних процедур. Після отримання судових наказів ми звертаємось на виконання.
По «Платинуму» місяць уже минув.
Так, тому виконавчий документ уже пред’явлено до виконання.
Справа Фонду гарантування в Конституційному суді
За інформацією наших співрозмовників у різних держструктурах, у Конституційному суді активізувався розгляд справи про відповідність Конституції Закону «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб». Чи правда це і чим це загрожує?
На жаль, ризик негативного рішення Конституційного суду зберігається. Це справа восьмирічної давнини, яка свого часу, до речі, була порушена за позовом одного з «ображених» акціонерів виведеного з ринку банку.
У мене велике питання, хто є зацікавленими особами цієї справи. Вона може поставити під сумнів легітимність усієї діяльності Фонду. А це понад 100 виведених з ринку банків, 98 млрд грн виплат вкладникам, усі продажі активів.
Потенційні бенефіціари визнання неконституційним Закону про систему гарантування вкладів – власники та пов’язані особи неплатоспроможних банків, проти яких Фонд веде активну судово-позовну роботу. Для них це шанс уникнути відповідальності за виведення активів, доведення банків до неплатоспроможності та завдання багатомільярдних збитків державі, Фонду та іншим кредиторам банків. Це питання, до речі, перебуває у фокусі постійної уваги зі сторони МВФ та Світового банку.
