Незважаючи на напруженість у торговельних відносинах, Сполучені Штати та Китай досягли певного прогресу в виконанні ключових домовленостей, досягнутих під час торгової “відлиги”. Однак, темпи реалізації цих зобов’язань значно різняться, що свідчить про небажання сторін поступатися стратегічними позиціями. Перед самітом лідерів двох країн, аналітики відзначають, що “відлига” виконує свою мінімальну функцію – підтримує комерційні потоки та запобігає ескалації конфлікту, проте глибшого зближення поки не спостерігається.
Соя: найпомітніший показник
Закупівля сої демонструє найбільш чіткі кількісні показники прогресу серед усіх торговельних зобов’язань. Китай, який є найбільшим імпортером сої у світі, вже виконав майже половину свого річного плану закупівель у 25 мільйонів тонн. Особливо помітним було збільшення імпорту приблизно на мільйон тонн від американських виробників за один тиждень у вересні. Соєві поставки також слугують важливим інструментом для демонстрації співпраці між країнами. Спостерігається тенденція до тимчасового зростання закупівель перед ключовими зустрічами лідерів, за якими слідує спад. Хоча деякі експерти називають це “політичними трофеями”, вони також зазначають, що Китай купує сою, оскільки вона йому потрібна, а не виключно заради демонстрації доброї волі. Важливо зазначити, що торговельні суперечки щодо сої не є новими. До введення тарифів у 2018 році, частка американської сої в загальному імпорті Китаю становила 40%, але після цього показник знизився до 23% за перші п’ять місяців 2026 року.
Літаки: повільніше та складніше зобов’язання
Прогрес щодо зобов’язання закупити 200 літаків є менш прозорим. За повідомленнями, близько 140 одиниць перебувають у “хорошому стані”, ще 10 замовлень перебувають на стадії оформлення. Однак, деталі щодо конкретних моделей, покупців та термінів постачання не розголошуються. Керівництво Boeing також висловлює обережні очікування щодо великого разового анонсу, зазначаючи, що китайські авіакомпанії будуть розміщувати та оголошувати замовлення самостійно. Додатковою умовою Пекіна щодо закупівлі літаків є гарантії постачання двигунів та запчастин зі сторони США.
Рідкоземельні метали: збереження стратегічного важеля
Оцінити виконання зобов’язань щодо рідкоземельних металів складніше, оскільки йдеться про гарантування надійного доступу, а не про фіксований обсяг експорту. Хоча постачання рідкоземельних магнітів до США відновилося після попередніх обмежень, у серпні воно становило 512 метричних тонн, що на 20% менше, ніж у липні, та на 13% менше, ніж роком раніше. Американські покупці продовжують стикатися з невизначеністю. Деякі китайські постачальники відмовляються від замовлень через геополітичні та нормативні причини, а деякі американські компанії чекають на експортні ліцензії понад шість місяців. Стратегічна важливість рідкоземельних металів робить їх ключовим індикатором ставлення країн до торговельних відносин, оскільки поступки в цій сфері мають високу стратегічну ціну. Рідкоземельні метали є головним “важелем” Китаю, який протистоїть американському впливу у сфері передових напівпровідників. Експерти вважають, що прогрес у сфері рідкоземельних металів може стати основою для стабільних відносин, чого не можуть забезпечити закупівлі сої чи літаків. Однак, використання цього важеля є делікатним процесом: повне припинення експорту спонукатиме США та їхніх союзників прискорювати розробку альтернативних ланцюгів постачання, одночасно завдаючи шкоди китайським виробникам, які залежать від світових ринків електромобілів та технологій. Таким чином, “найсильніша карта” Китаю є такою, яку він не може повністю використати.
Подробиці можна знайти на сайті: www.cnbc.com