- Ксенія Сухова
генеральна директорка Фонду Ріната Ахметова
Повернення сотень тисяч військових до цивільного життя та ринку праці становить значний виклик для українського бізнесу. Зважаючи на постійне зростання кількості ветеранів, цей виклик є актуальним вже сьогодні, а не в майбутньому. Досвід проєкту «Серце Азовсталі» свідчить, що близько 70% ветеранів готові до переходу на цивільні професії, однак половина з них не бажає повертатися до попередньої роботи. Це зумовлено не лише матеріальними чи кар’єрними чинниками, але й глибинними змінами у цінностях, мотивації та життєвих пріоритетах, що відбуваються внаслідок пережитого бойового досвіду чи полону. Тому бізнесу необхідно вийти за рамки простого створення вакансій та навчитися ефективно працювати з цим новим досвідом ветеранів.
Посттравматичне зростання: практичний шлях ветерана
Проєкт «Серце Азовсталі» зосереджується на підтримці захисників Маріуполя, які пережили одні з найтяжчих випробувань війни. Значна частина визволених з полону українських військових також пройшла через програми підтримки фонду. Це дозволило дійти висновку про відсутність універсальних рішень для реабілітації ветеранів, адже індивідуальні потреби, темп відновлення та життєві запити різняться залежно від досвіду.
З 2024 року в Україні впроваджуються підходи посттравматичного зростання, адаптовані з досвіду американських партнерів, зокрема Boulder Crest. Ці методики інтегруються в систему підтримки оборонців Маріуполя. Посттравматичне зростання розглядається не як забуття травми, а як процес перетворення пережитого досвіду на ресурс, пошуку нового сенсу життя та ефективної інтеграції у суспільство.
Цей шлях розпочинається ще до звільнення з полону, з підтримки родин. Після повернення ветерана супроводжують тренери з посттравматичного зростання, які самі пройшли схожий шлях. Залежно від індивідуальних потреб, надається медична, психологічна допомога, кар’єрне консультування та, за необхідності, житло. Наступним етапом є допомога у пошуку нової професії, перекваліфікації або поверненні до роботи.
Особливо ефективною виявилася модель «рівний — рівному». Тренерами виступають колишні військовополонені, які можуть встановити міцний емоційний зв’язок та надати підтримку, засновану на власному досвіді. Це створює фундамент довіри, що є ключовим для процесу відновлення.
Значення посттравматичного зростання для бізнесу
Багато українських компаній розглядають можливості підтримки ветеранів, але більш слушним питанням є: як створити середовище, в якому ветеран захоче залишитися та розвиватися саме у вашій компанії? Тут посттравматичне зростання стає цінним інструментом для роботодавців.
Проєкт «Серце Азовсталі» протягом останніх двох років реалізує програми підтримки ветеранів для українських компаній, зокрема для Групи Метінвест та Нафтогазу. Розроблені на базі методик посттравматичного зростання, ці програми (ветеранські кемпи, програми декомпресії) сприяють відновленню, інтеграції досвіду, зміцненню сімейних стосунків та відновленню мотивації до професійної діяльності.
Важливим результатом таких програм є формування ветеранських спільнот всередині компаній, де відбувається взаємопідтримка. Це призводить не лише до появи мотивованих працівників, але й до значного зростання рівня довіри та лояльності.
Найбільша помилка, яку може припуститися бізнес, — це розглядати ветерана виключно як особу, яка потребує допомоги. Насправді, ветеран — це носій унікального досвіду, який включає в себе вміння приймати рішення в умовах невизначеності, командну роботу, відповідальність, здатність діяти під тиском та долати кризові ситуації. Ці компетенції є надзвичайно цінними для будь-якої сучасної компанії.
Український бізнес не мусить починати з нуля. Громадський сектор вже має вагомий досвід, розробив дієві інструменти та перевірені практики роботи з ветеранами. Фонд «Серце Азовсталі» готовий ділитися цими напрацюваннями, навчати тренерів посттравматичного зростання та сприяти компаніям у створенні власних програм підтримки ветеранів.
У повоєнний час конкурентною перевагою стане не лише технологічність чи інвестиції, а й здатність компанії побачити у ветерані не проблему, а потенціал. Допомога ветерану у перетворенні пережитого досвіду на ресурс для нового життя — це і є справжня цінність посттравматичного зростання.