Чому офіційна статистика відрізняється від реального рівня стягнення / Depositphotos
29,63 млрд грн боргу вдалось стягнути виконавчим службам у 2025 році. Це на 16% більше, ніж у 2024 році. Загалом понад 6,3 млн виконавчих проваджень на суму 2,32 трлн грн було передано на виконання. Майже половину всіх проваджень завершено, однак стягнути кошти вдалося лише у третині випадків. В середньому, з однієї гривні боргу торік реально стягували лише 1,5 копійки.
Про це повідомляє Delo.ua з посиланням на дані “Опендатабот”.
Вдалося стягнути кошти лише у третині випадків
Зазначається, що понад 6,3 млн виконавчих проваджень на суму 2,32 трлн грн прийняли до роботи державні та приватні виконавці торік. Половина з них надійшла на виконання у 2025 році, решта тягнеться з попередніх років. Загалом нових проваджень поменшало на 3% до 2024 року.
За рік завершено 3,03 млн виконавчих проваджень, проте реально вдалося стягнути кошти лише у третині випадків.
Загалом 29,63 млрд грн боргу вдалося стягнути виконавчим службам торік. Це на 16% більше, ніж у 2024 році. У середньому, виконавці повертають лише 1,5 копійки з кожної гривні боргу.
Чому офіційна статистика відрізняється від реального рівня стягнення
4,94 млн проваджень на суму 1,84 трлн грн було передано державним виконавцям. Приватні виконавці отримали 1,36 млн проваджень на суму понад 471 млрд грн. Державні виконавці виконали кожне четверте провадження, тоді як приватні — кожне п’яте. Однак якщо дивитися на суми, то приватні виконавці змогли стягнути 3% від заявлених сум (12,46 млрд грн), тоді як державні — лише 1% (17,17 млрд грн).
Заступник міністра юстиції з питань виконавчої служби Андрій Гайченко зауважує, що реальний рівень стягнення значно вищий: з умовної тисячі документів виконується приблизно 300–400, тобто 30–40%.
Така низька ефективність у статистиці значною мірою пояснюється наявністю так званих “мертвих боргів” — сум, які фактично неможливо стягнути. Саме вони суттєво спотворюють загальну картину. Якщо ж відокремити такі борги, реальний рівень виконання виглядає суттєво вищим.
“Частина справ — це ті, що в принципі не можуть бути виконані зараз: або через дію мораторіїв, яких наразі близько 25, або, наприклад, у справах щодо відшкодування шкоди, завданої війною РФ. Для кейсів з РФ, на мою думку, взагалі має бути окремий механізм — наприклад, реєстр збитків, які відшкодовуватимуться в майбутньому: через репарації або міжнародні компенсаційні механізми. Це не зовсім питання виконавчого провадження у класичному вигляді”, — зауважує Гайченко.
Приватний виконавець Андрій Авторгов також пояснює низький відсоток стягнення значною часткою “заморожених” сум, які фактично неможливо виконати — зокрема, боргами РФ перед українцями. Крім того, на його думку, на статистику вплинули зміни у процесах стягнення після початку повномасштабного вторгнення: навіть боржники, які мають ресурси, нерідко ухиляються від виконання рішень, користуючись недосконалістю законодавства та мораторіями.
“Від початку повномасштабного вторгнення держава більше опікувалась проблемами боржників, а не стягувачів, запроваджуючи все нові й нові заборони та мораторії на виконання. Безсистемний підхід до реформи виконання судових рішень, подальше зволікання зі зрівнянням повноважень приватних та державних виконавців та покладання механізмів примусового виконання виключно на Реєстр боржників призведе до подальшого зниження рівня виконання судових рішень майнового характеру”, — вважає Авторгов.
На тлі цих проблем Верховна Рада ухвалила закон про цифровізацію виконавчого провадження, який має змінити підходи до стягнення. За словами Гайченка, закон дозволить автоматизувати частину процесів, зменшити затримки зі стягненням і розблокуванням рахунків, а також знизити рівень побутової корупції. Ключова зміна — підключення всіх банків до системи АСВП (Автоматизована система виконавчого провадження). Наразі до неї підключено близько половини банків, які автоматично виконують постанови про арешт. Інші працюють у паперовому форматі, що може затягувати процес та давати боржнику можливість уникнути стягнення.
Натомість Авторгов ставиться до змін стримано. На його думку, цифровізація як така не може бути самостійною метою реформування законодавства про виконавче провадження, хоча її роль є дуже важливою.
“Ці зміни не стільки про цифровізацію, скільки про подальший рух до так званої “реєстрово-обмежувальної” моделі, де посилюються наслідки внесення до Реєстру боржників і обмежується можливість розпоряджатися майном без участі виконавця. На сьогодні, “цифровізація” іноді працює навіть на шкоду виконанню — наприклад, коли боржник бачить провадження в “Дії” і встигає вивести кошти швидше, ніж накладається арешт”, – наголошує він.
Зауважимо, станом на початок березня 2026 року понад 9,5 млн боргів нараховується у Єдиному реєстрі боржників. За рік боргів побільшало на понад пів мільйона. 21% усіх боргів стосуються штрафів за порушення правил дорожнього руху. Найбільше боргів припадає на Дніпропетровщину, Харківщину та Київ.