Скільки збирати на квартиру — залежить від регіону та професії / Freepik
ЛУН спільно з work.ua проаналізував, скільки років доведеться працювати, щоб накопичити необхідну суму для придбання свого житла. Виявилось, що в безпечних регіонах цей термін може розтягнутись до 10 років.
Про це повідомляє Delo.ua з посиланням на дані дослідження.
Західні міста дорожчають швидше за Київ
Київ уже не очолює рейтинг міст із найменш доступними квартирами. Середня вартість однокімнатного житла у столиці дорівнює приблизно 7,7 року середнього заробітку, що ставить її на третю позицію за рівнем цін.
Натомість у західних обласних центрах житло стрімко дорожчає. У Львові для купівлі однокімнатної квартири необхідно накопичувати доходи близько 8,4 року, у Луцьку та Ужгороді цей показник сягає 8,5 року. Зростання вартості нерухомості тут значною мірою пов’язане зі стабільно високим попитом через відносну безпеку регіонів і внутрішню міграцію населення.
Протилежна ситуація спостерігається у прифронтових містах, де житло залишається суттєво доступнішим. Через підвищені безпекові ризики попит на нерухомість нижчий, що безпосередньо впливає на ціни.
Зокрема, у Запоріжжі середня вартість однокімнатної квартири відповідає приблизно 2,4 року доходу, у Миколаєві — 3,4 року, а в Харкові — близько 3,5 року заробітку.
Таким чином, фактор безпеки сьогодні дедалі сильніше визначає не лише міграційні процеси, а й реальну доступність житла в різних регіонах країни.
Розрив визначається не лише містом, а й професією
Глибший аналіз, що поєднує дані ЛУН про вартість житла із середніми зарплатами за інформацією work.ua показує ще помітнішу нерівність — доступність квартир суттєво залежить не лише від регіону, а й від професії.
Наприклад, менеджеру з продажу у Харкові для придбання однокімнатної квартири потрібно накопичити суму, еквівалентну приблизно 2,6 річного доходу, тоді як у Львові чи Ужгороді на це знадобиться вже понад шість років роботи. Для бухгалтерів контраст ще відчутніший: якщо у Харкові житло відповідає близько 3,5 року заробітку, то в західних містах цей показник зростає до 8–9 років.
Найскладнішою залишається ситуація для працівників із низьким рівнем оплати праці. Зокрема, прибиральникам у Києві довелося б відкладати повний річний дохід протягом 14 років, а у Львові — понад 15 років. За таких умов купівля власного житла без додаткової фінансової допомоги фактично стає недосяжною.
Що з орендою
На ринку оренди ситуація ще напруженіша. Якщо в Харкові оренда однокімнатної квартири забирає близько 20% середньої зарплати, то в Києві — вже приблизно 50%. У Львові витрати становлять 60–80% доходу, а в Ужгороді — у середньому до 80%, для барист, касирів і продавців — майже весь заробіток (до 96–98%).
Для прибиральників у Львові та Ужгороді оренда перевищує 100% місячного доходу, тому самостійно винаймати житло практично неможливо. Натомість у Харкові більшість працівників витрачають на оренду менше половини зарплати, а часто — близько третини.
Безпечні регіони стають менш доступними
Безпека західних областей суттєво впливає на вартість житла, формуючи новий ринковий парадокс. Як зазначає керівниця ЛУН Статистика Людмила Кірюхіна, саме відносна безпечність зробила такі міста, як Львів та Ужгород, дедалі менш доступними для представників багатьох професій.
За її словами, зростання цін на житло обмежує можливості внутрішньої міграції та ускладнює покращення житлових умов, а для частини українців власна квартира поступово перестає бути питанням комфорту і перетворюється на базову потребу виживання.
Нагадаємо, у Верховній Раді пропонують знизити податок на оренду квартир з метою заохотити орендодавців працювати офіційно та детінізувати ринок.