1000 гривень від Зеленського: де візьмуть гроші?

Володимир Зеленський доручив уряду запровадити з 1 грудня програму «тисяча гривень на людину». Кожен українець включно з дітьми має отримати по 1000 грн. Їх можна буде витратити на оплату українських товарів і послуг. «1 грудня гроші мають бути у людей», – наголосив Зеленський. У Forbes є запитання щодо доцільності цієї ідеї

Новий номер Forbes Ukraine: 202 найбільші приватні компанії та 303 ефективних СЕО. Оформлюйте передзамовлення та будьте першими, хто отримає два журнали за ціною одного!

Ідея виплат по 1000 грн не є новаторською. Піонеркою такої підтримки населення була Юлія Тимошенко. У 2008 році тоді премʼєр-міністерка України направила по 1000 грн особам, які втратили кошти у радянському Сбєрбанку. Тоді на виплати було витрачено 5 млрд грн. У 2012-му це рішення «змавпував» Віктор Янукович, і реінкарнацію «Юліної тисячі» в народі одразу прозвали «Вітіною тисячею».

У 2021 році президент Володимир Зеленський запровадив програму єПідтримка під приводом того, що економіка суттєво постраждала від карантину, зумовленого пандемією (1000 грн виплачували тим, хто вакцинувався). Зараз президент Зеленський налаштований повторити досвід 2021-го, але схоже що без жодних умов долучення до виплат взагалі.

Ідеї дуже схожі, проте суми різні, попри однаковий номінал. Тисяча гривень зразка 2008 року у чинних цінах – це близько 6000 грн, які у 2012-му «усохли» вже до 4400 грн. А наприкінці 2021 року, в момент запровадження єПідтримки, становили лише 1150 грн в еквіваленті сьогодення.

Проте проблема не в тому, що ідеї політичних лідерів про виплати тисячі гривень виборцям постійно втрачають грошову вагу, а в тому, що до самої концепції таких виплат існує багато запитань.

Нижче – список із 10 таких запитань, який не видається вичерпним.

1. Краща з альтернатив?

Економіка – це наука про ефективне використання обмежених ресурсів задля досягнення максимальних результатів. Державні фінанси не є виключенням, хоча досвід України й багатьох інших країн свідчить про часті відхилення від цього принципу.

У кожного рішення є багатоликий супутник, так званий opportunity cost (порівняльна вартість інших можливостей). Чи ретельно вивчали всі альтернативи рішенню про 1000 грн – схоже, що ні. Так було і попереднього разу, коли керівництво того ж Національного банку України, що має значну експертизу в оцінці «за» і «проти» різних економічних рішень, дізналося про президентське рішення вже після його публічного оголошення.

2. Універсалізм

Якщо сприймати виплати про 1000 грн як частину соціальної політики держави, то найбезглуздішою їхньою частиною є заявлена універсальність, коли кожен без розбору отримає ці гроші. І багатодітна мати, яка евакуювалася з зони бойових дій, і співвласник однієї з 202 найбільших компаній України з рейтингу Forbes, що незабаром вийде друком.

3. Патерналізм

Однією з традиційних проблем України як пострадянського суспільства завжди був інститут патерналізму, коли політики обіцяли виборцям (багато хто з яких виріс на радянських гаслах державного патерналізму) не «вудочку», а «рибу».

Саме соціальні виплати та державна підтримка були лейтмотивом політичної риторики, а створення можливостей для заробітку відходило на другий план.

На жаль, політична ініціатива «роздати всім гроші» продовжує цей відвертий політичний курс орієнтації на виборця, вдячного (чи насправді не дуже) владі за подарунки коштом платників податків.

4. Примітивізація економічної політики

Якщо роздача всім по 1000 грн – це одна з найкращих ідей економічної політики, яку генерує держава, то виникає питання доцільності утримання великого державного апарату, що досліджує різні галузі та міжгалузеві звʼязки й покликаний генерувати оптимальні рішення з максимальним ефектом на витрачену гривню.

Прості рішення скорочують запит на рішення поінформовані.

5. Розбалансування бюджетної політики

Україна ледве ухвалила оновлений закон про державний бюджет на 2024 рік. У ньому немає джерел фінансування додаткових значних сум на масові виплати по 1000 грн.

Насправді є питання щодо реалістичності можливостей фінансування вже наявних видатків. Отже, це означає потребу додаткового перегляду державних фінансів з метою пошуку додаткових ресурсів. Або збільшення бюджетного дефіциту – яке хтось ще має профінансувати.

6. Стимул до подальшого збільшення податків та/або боргів

Витрачання додаткових 30 млрд грн відбувається на тлі щойно ухвалених важких рішень про підвищення податків і запозичень. З великою натугою було ухвалено закон, який має додатково забрати у платників податків цього року ті самі 30 млрд грн у вигляді податків (хоча через зволікання може зібрати на третину менше).

Нові видатки – це або нові податки, або нові борги.

Міністр фінансів каже, що можливості ринку ОВДП у 2025 році буде практично вичерпано. Навіть якщо вони знайдуться, то потрібно очікувати що кредитори профінансують ці облігації під ставку 16-18% річних на два–три роки. Тобто від роздачі 30 млрд грн кредитори отримають «кешбек» доходу у вигляді 5-15 млрд грн.

Якщо це нові податки – то ще залишається не використаною ідея підвищення ставки податку на додану вартість (ПДВ). Саме та ідея про тотальний негативний вплив на всіх споживачів, від запровадження якої застерігало Міністерство фінансів.

Отже, платники податків все одно оплатять цю ініціативу – через борги або податки.

7. Обман платників податків

Під час дискусій щодо нового податкового закону представники влади постійно апелювали до потреби фінансування оборони як до ключового мотиву. Тепер, коли виникає абсолютно інший додатковий напрям витрачання бюджетних коштів, це виглядає обманом, який навряд чи укріпить згуртованість українського суспільства.

Причому йдеться про широкі верстви населення, адже підвищену ставку військового збору сплачуватимуть всі працівники – а тепер і приватні підприємці.

8. Ризики для фінансування міжнародних партнерів

Підтримка фінансування України у західних суспільствах вже не така потужна, якою була на початку повномасштабного вторгнення. Західним політикам буде важко розгорнути цю тенденцію на тлі новин про те, що український уряд просто роздає гроші без розбору.

І це вже актуальна проблема: з $16,5 млрд, які Україна запланувала отримати від міжнародних партнерів у IV кварталі, станом на 26 жовтня отримано лише $1,1 млрд. Тобто не маючи фінансування на нову ініціативу, ми ризикуємо фінансуванням під вже заплановані видатки воєнного часу.

9. Чи допоможе це рішення пройти зиму?

В умовах мало передбачуваних ризиків для електричної, газової, теплопостачальної та іншої інфраструктури через російські обстріли варто зберегти на цю зиму певні резервні фінансові можливості для оперативного реагування на потенційні проблеми. А вже потім радіти, що ця «подушка» не знадобилася і можна теоретично витратити «зайві» гроші.